Розділ 5

— Хвала всім святим, ти в порядку, — схвильована Інгу схопила Андрею за руки і полегшено зітхнула.

— Щось трапилось? — Андрея коротко глипнула на двері спальні, після чого перевела погляд вакхарійці за спину.

Брат Інгу мав скоріше не схвильований, а роздратований вигляд.

— Я ж казав тобі, що з нею усе в порядку, — крізь зуби прошипів він.

— Замовкни, Іре. Ти не бачив того, що бачила я.

— А що ти бачила? — злякалася мимоволі Андрея.

Інгу здригнулася і припинила лаяти Іре.

— Не бери до голови, — несподівано промовив вакхарієць. — Перші видіння завжди розмиті і абстрактні. Вона сама не знає що це було, тож…

— Я знаю що це! — перебила брата Інгу. — Я просто ще не знаю як трактувати те, що бачу.

Андрея внутрішньо похолола і кинула короткий погляд на двері спальні.

— Не хочете зайти?

Іре нахмурився, і явно збирався відмовитись, але Інгу не дала йому часу на роздуми.

— Звісно, — швидко погодилась вона і миттю прошмигнула в кімнату.

Іре скорчив невдоволену мармизу, але зайшов вслід за сестрою.

— Присідайте, — зачиняючи двері, вказала їм на диван Андрея. — Вибачте за безлад, у мене поки не було часу прибрати.

— Це навчальні матеріали? — зазирнувши в коробку, запитав Іре.

— Як бачиш.

— Ти уже все купила? — здивувалася Інгу, і Андрея їй усміхнулася.

— Сироти Окти під опікою короля. Тож усі ці матеріали дісталися мені задарма. На жаль мені нічим вас пригостити, — поспішила вона змінити тему, помітивши жалість в очах вакхарійки.

— Та нічого страшного, — одразу ж переключилася Інгу. — Ми ж самі напросилися. Можемо пізніше повечеряти разом у їдальні.

— То що саме ти бачила? — присівши у крісло, запитала Андрея.

Їй доводилося прикладати чимало зусиль, щоб не видати свого хвилювання. Видіння вакхарійки однозначно мало якесь значення. І краще, щоб вона не намагалася розшифрувати його самостійно.

— Як і сказав Іре, перші видіння розмиті і абстрактні. Тож…

— І все ж ти відчуваєш потребу ним поділитися.

— Розумієш, — дівчина нахилилася вперед і заправила пасмо волосся за вухо, — це як застереження. Проблема тільки в тому, що зазвичай розуміти що воно означає ти починаєш тільки тоді, коли воно починає справджуватися. І я не думаю, що воно віщувало щось добре… У мене мороз по шкірі від однієї згадки…

Андрея і сама відчула як все всередині покривається льодом, тільки з іншої причини.

— Просто розкажи, що бачила і забираємося звідси, — невдоволено озирнувся довкола Іре.

На відміну від сестри вакхарієць не присів на диван, а стояв біля нього по праву руку від Інгу.

— Думаю, я бачила твою смерть…

Ще до того,  як Андрея встигла осмислити слова Інгу за дверима спальні щось впало. Завмерли усі.

— Там хтось є? — порушив мовчання Іре і одразу ж потягнувся до дверної ручки.

— Нічого такого, — але Іре уже відчиняв двері, і Андрея ніяк не могла завадити.

На щастя там і справді нікого не було. Тільки книжка лежала на підлозі посеред кімнати.

— Взагалі, це моя спальня, — підійшовши до вакхарійця, промовила Андрея. — І не знаю як у вас, а ми люди не любимо, коли в наш особистий простір втручаються без дозволу.

З цими словами Андрея зачинила двері у Іре перед носом і знову вказала йому рукою на диван.

— Присядь, будь ласка.

Цього разу вакхарієць без заперечень виконав її прохання. Мабуть, її докір досягнув мети.

— Інгу, можеш не квапитись. Просто розкажи чому так вважаєш.

— Я бачила, як ти стрибаєш вниз зі скелі. Ти мала наляканий вигляд, твоє волосся було розпатлане, а одяг брудним і порваним. Ти наче намагалася від чогось втекти. А ще ти плакала… — на мить Інгу замовчала. А тоді відвела погляд. — Ти впала на каміння і кров почала витікати із ран на твоєму тілі. Я думала, що зможу побачити того, хто тебе переслідував. Але коли підняла голову, зустрілася поглядом з твоїм духом… Маю на увазі…

— Думаю, я знаю, що ти бачила Інгу, — перебила її Андрея, і дівчина замовкла затамувавши подих. — Рік тому зі мною трапився нещасний випадок… Я впала зі скелі під час практики.

— Але я не думаю, що могла б бачити минуле, — поспішно заперечила Інгу. — І з того, що я бачила… Не думаю, що це міг бути нещасний випадок. Я впевнена, що ти від чогось втікала. Ти була скалічена і налякана… Я ніколи не бачила стільки відчаю в очах…

— Інгу, — схопила Андрея дівчину за руки, — подивись на мене. Вакхарійка глибоко вдихнула і підняла на Андрею блискучі від сліз очі. — Я дуже вдячна тобі за твою розповідь. І мені прикро, що тобі довелося побачити щось настільки жахливе. Можливо, боги послали тобі це видіння, щоб я змогла дізнатися правду про минулорічний інцидент. Думаю, ти уже мала зрозуміти, що у мене проблеми з пам’яттю. — Інгу нахмурилась, але кивнула. — Я хочу, щоб ти не зациклювалася на цьому, добре?