-Бабцю, Олю, а ти можеш зробити пиріжки із крейдою? - Хіхікаючи, запитав більосий хлопчик років п'яти з кудряхами на голові.
-А чого ж? Можу і з крейдою, а ти їх будеш їсти. - Посміхнулася бабуся з білою, наче сніг, сивою головою.
-Фі! Не буду. - Хлопчик бридко зкривився.
-Будеш, будеш! - Запищала мала (теж п'ятирічна) дівчинка, що стояла поруч, і кривляючись тицяла на нього пальчиком.
-Не буду! - Насуплено буркнув він. - Бабунечко, скажи їй!
-Що сказати? - Посміхнулася знов бабуся.
-Що я не буду їсти пиріжки із крейдою. - І хлопчик схрестив руки на грудях.
-Кажу їй. - Підначила бабуся.
-Ні. Не так. Скажи, що я не буду їсти пиріжки.
-Так я і кажу, що ти не будеш їсти пиріжки. - Вона подивилася на дівчинку. - Нам з Катрунею більше дістанеться.
-Так! - Мала підстрибнула і заплескала в долоні.
-Ну, бабуню. Я теж хочу пиріжки. - І малий розплакався.
-Рюмсало, рюмсало! - Затицяла пальчиком дівчинка.
-Я не рюмсало. - Ще більше рознився хлопчик.
-Ну, годі, годі, - бабуся обійняла обох діточок. - Зараз перші допечуться і ми всі разом будемо їсти пиріжки. Усім вистачить. Ще і сусідам понесемо пригощати. Підете зі мною?
-Так! - В один голос запищали радісно діти.
Бабуся поцілувала обох в чоло і направила на двір, щоб вони не заважали діставати пиріжки і випадково не обпіклися гарячим.
#3683 в Фентезі
#7342 в Любовні романи
#1691 в Любовне фентезі
чари та магія, кохання і боротьба, відьми перевертні та інші істоти
Відредаговано: 18.05.2023