Розділ 17 Сила змін

Коли ми повернулися, Еріон вже чекав на нас удома. Я не знала, як він встиг повернутися, але, схоже, зробив це одразу після того, як дав нам зілля правди. Ми зайшли в кімнату, й одразу відчули, що щось змінилося. Атмосфера навколо була іншою — ніби повітря стало важчим, насиченим невидимою енергією. Еріон дивився на нас спокійно, його погляд був напруженим, але водночас він ніби чекав, що саме ми заговоримо першими.

— Ви, мабуть, уже відчуваєте ці зміни, — сказав він нарешті, і його голос пролунав тихо, проте впевнено. — Амулети тепер пов'язані з вами сильніше, ніж будь-коли раніше. Вони стали частиною вас і тепер показують вашу істинну силу.

Я поглянула на свій медальйон. Він світився так, ніби в ньому горіло живе полум'я. Кристал у центрі переливався від червоного до золотавого, змінюючи відтінки залежно від моїх відчуттів. Я відчула тепло, що розливалося всередині мене, як тихий відгомін цієї сили.

— Але чому він змінився?, — тихо прошепотіла я, не вірячи своїм очам. — Мій амулет став червоним.

Еріон кивнув.

— Так, червоний — це символ вогню, твоєї сили. Це те, що має відображати твоя справжня магія. Амулет змінюється, коли ти відкриваєш свою сутність, свою стихію.

Я подивилася на Дена. Його амулет тепер світиться янтарним світлом. Він тримав його в руках, і його вираз обличчя змінився — він відчував те ж, що і я.

— У тебе янтарний, — зауважив маг — Це означає, що твоя сила тепер має іншу природу. Янтарний амулет… це сила стійкості, витривалості.

Ден кивнув, оглядаючи свій медальйон.

— Тепер зрозуміло, — сказав він, уважно дивлячись на свої руки. — Я відчуваю, як це змінює мене. Ось звідки ці вени по руках... але я не розумію, як це можливо. Коли вперше це сталося, на мені не було медальйона.

— Ти не розумієш? — запитав Еріон, здивовано піднявши брови. — Сила завжди була всередині тебе. Амулет лише підсилює її. Коли ти дозволив собі відкритися і довірився Ані, ти сам розкрив свою магію. Амулет не дає тобі сили — він тільки допомагає побачити те, що було в тебе від самого початку.

Він зробив паузу, ніби намагаючись переконатися, що ми розуміємо його слова.

— Амулет — це ключ, але не просто до сил, а до іншого світу. Світ, де магія більш виразна, де кожен нащадок має потенціал, щоб стати ще сильнішим. Коли ти почав довіряти Ані і її баченню, ти відкрив свою магію. Амулет лише підкреслює і посилює те, що вже є всередині тебе.

Я поглянула на Алінку. Вона витягнула свій амулет і побачила, що він залишився білим. Це було щось майже непомітне, крихке, але чисте.

— А чому мій не змінився? — запитала Алінка, її голос звучав не дуже впевнено.

Еріон подивився на її амулет, а потім спокійно відповів:

— Твій ще не змінився, бо твоя сила не пробудилася повністю. Білий амулет символізує потенціал, який лише чекає на свій момент. Ти скоро відчуєш, як він змінюється, коли розкриєш свою істинну силу.

Алінка не виглядала дуже переконаною, але все ж кивнула. Ми вже зрозуміли, що процес пробудження не буває миттєвим.

— Не переживай, — сказала я їй. — Амулет зміниться, коли ти відчуєш, що готова.

Вона подивилася на мене, і хоч на її обличчі залишалася невелика туга, я відчула, що вона зрозуміла — її час прийде.

— Так, тепер вам слід розвивати свої сили, — сказав Еріон, уважно поглядаючи на нас. — Аню, тобі потрібно зосередитися на пошуках четвертого амулету. Він не обов'язково знаходиться в цій країні чи в цьому світі Він може бути де завгодно, і для його знаходження треба використовувати не лише магію, а й інтуїцію.

Кожному із нас Еріон дав книгу. Його слова глибоко відгукнулися в наших серцях, і тепер, коли все стало на свої місця, ми розуміли: нам треба дійсно серйозно взятися за свої сили.

Я переглянула свою книгу, вона була тонка, але кожна сторінка виглядала важливою. Глибоко вдихнула і заглянула в перше завдання, яке було позначене для мене.

— Ти, Ніко, повинна опанувати вогонь, — сказав Еріон, немов знав, що я саме про це думала. — Вогонь — це сила, але й небезпека. Ти повинна навчитися викликати його з власної волі, не дозволяючи йому заволодіти тобою. Почни з малого — запали і контролюй полум’я, використовуючи його для освітлення чи захисту. З часом ти зможеш маніпулювати вогнем більш потужно: використовувати його для атак, створювати стіни полум’я, а також керувати температурою навколишнього середовища, щоб послабити ворогів. Вогонь не прощає слабкості, тому ти повинна бути готова тримати його під контролем.

Моє серце забилося швидше, я відчула, як всередині мене прокидається сила, що досі була прихована. Я побачила перед собою вогняну кулю, що загоряється в моїх долонях, і хоча я не могла зрозуміти, як це стало можливим, я знала: я можу це зробити.

Ден відкрив свою книгу і почав перегортати сторінки шукаючи завдання.

— Ден, ти володієш землею, — сказав маг. — Тобі потрібно буде навчитися змінювати її, надавати їй нову форму, навіть оживляти камінь, щоб створити створінь, які можуть тобі допомогти. Викликай землетруси, щоб руйнувати перешкоди або створювати нові шляхи. Вчися піднімати камені, використовуючи їх для захисту або атак. Навчись оживляти дерева, щоб створювати барикади або перешкоди, а також маніпулювати тріщинами землі для пасток. Кожна з цих здібностей посилить твою магію, і ти зможеш застосовувати її в бою та для досягнення своїх цілей.

Ден уважно почав читати, потім подивився на нас з серйозним виразом обличчя. Ми всі знали, що це завдання потребуватиме від нього не лише сили, але й мудрості.

Потім погляд Аліни зустрів мої очі. Вона слухала, і ми обидві зрозуміли, що завдання для неї буде не менш важливим.

— Алінко, твоя стихія — це повітря, — сказав Еріон, погляд його став більш серйозним. — Ти повинна навчитися маніпулювати вітром, впускати в нього свою волю. Спочатку навчись літати без допомоги крил, відчути кожен порух повітря, а потім викликай бурі, штиль, або будь-які інші явища, що пов'язані з ним. Вітри можуть приносити спокій, але також здатні на руйнування. Ти повинна навчитися не тільки керувати ними, а й відчувати їхню силу, бо ця магія вимагає величезного контролю і мудрості.