Усе починається з дитинства.
З материнської любові .
З тепла і ласки .
З теплих слів .
Як цього мені не вистачає.
Мамо!
Я сумую по тобі.
Але ж ти поруч , я це знаю.
Ти не хочеш відкритися мені?
Давай найдемо спільну мову.
І буде легше на душі.
Я твоя рідненька і єдина.
Я одна на білій цій Землі.
Я покинула твоє серденько.
Я тепер не перша ,ні.
Я винна в цьому не менш .
Повір, я знаю.
Пробач, я винна.
Я образила тебе, пробач.
Я шкодую дуже сильно
І в середині болить.
Нема душі моїй покою.
Я схилила голову .
Не можу підійти.
Пробачення просити в тебе...
Але люблю тебе, повір.
Я вірю ,що пробачемо образи наші.
Та душі об'єднаються у мить.
Відредаговано: 24.01.2021