Розділ 6.

6

Перед зустріччю з тіткою Зіною вони обоє страшенно хвилювалися. Але даремно. Віталік дуже сподобався тітці Зіні. Тримайся за нього, Манюня, сказала вона, коли вони залишилися вдвох. Такі хлопці на дорозі не валяються. Ех, якби він ще був москвичем!

Потім Дарина не стала довчатися у Москві, в жовтні вони зіграли скромне весілля в Харкові. Лише для своїх. З її боку були тільки тітка Зіна і мама. Тато зовсім спився, і мама його навіть не намагалася взяти з собою. Вони оселилися в орендованій однокімнатній квартирі на Салтівці, потім Віталіку дали на фірмі кредит 30 тис., і вони купили красиву двокімнатну квартиру на п'ятнадцятому поверсі недобудованої висотки, через пів року будинок добудували, ще за два місяці зробили ремонт і вісімнадцятиріччя, дуже вагітна Даринка зустрічала в новій квартирі. Мала рацію тітка Зіна. За такого хлопця треба було триматися. І вона любила його так, як навіть уявити собі не могла раніше. Він балував свого пузатика, а її яскраві блакитні очі дивилися на нього так, як жіночі очі можуть дивитися тільки на дуже, дуже коханих чоловіків. Він хотів дочку, вона хотіла сина. Він переміг. Вона народила йому Сонечку.

Коли Сонечці виповнилося три рочки, восени, вони втрьох полетіли до Єгипту, в спеціальний готель, що спеціалізується на таких туристах. Там для дітей була спеціальна кухня, в номерах стояли дитячі ліжечка і горщики про всяк випадок. Був спеціальний басейн з морською водою. Для дошкільнят працювали спеціальні аніматори. Хоча Соня була найменшою, вона там дуже розгулялася і завзято танцювала на дитячій дискотеці.

Потім Віталій полетів на два тижні у відрядження до Штатів, а вона, з тіткою Зіною, на ті ж два тижні до Іспанії. Вірна традиції, тітка Зіна дуже любила Сонечку. Дарина була для неї Манюня, а Соня - Манюнечка. Відчуйте різницю. Бабуся Зіна називала її Соня. Ну ось, дожила до бабусі, сміялася тітка Зіна. І вчила Сонечку називати її просто Зіна. Вона часто приїжджала до них у Харків, але зупинялася, зазвичай, в готелі. Не хочу сидіти у вас на голові, говорила вона. Практично завжди, якщо Віталій збирався до Штатів, тітка Зіна, Дарина і Сонечка летіли до теплих морів.

З мамою Дарина після весілля майже не бачилася. Мама не хотіла виїжджати на «Велику землю», а Дарині найменше хотілося їхати в героїчно борючийся, незрозуміло з ким і за що Донбас. Вони не винні, їх просто зробили заручниками, говорив їй Віталій, але теж не поспішав їхати провідати тещу.

Так промайнуло кілька років. Віталій вже був одним із топів на фірмі. На паркінгу, під будинком стояла їхня «Тойота». Кілька разів на рік він літав до Америки. І, чесно кажучи, вони приміряли Штати до себе. Віталій розмовляв англійською майже вільно, Дарина теж вчила і вже якось могла порозумітися, практикуючись в готелях на курортах. Соня пішла в перший клас.

Вони серйозно замислювалися про другу дитину. Вже не перший день замислювались. Як же. Їм обом хотілося другу. Але щось їх стримувало. Вам пора  на другу дитину, говорила всюдисуща тітка Зіна, хрещена мама їхньої родини. Он які у вас чудові діти виходять, вона, кивала на Сонечку. Вона до них приїхала зустріти новий, 2022 рік. Ну не на сам Новий рік, який вона зустріла в Москві з чоловіком, тепер уже відставним підполковником, а на Різдво. І залишившись удвох з Дариною, запитала:

- Манюня, ти того, бува, не вагітна ще?

- Та ні, відповіла Даринка.

- А що ви тягнете?

- Та не знаю, тітонько Зіночко. Ви якось команду не давали.

- Так даю, сказала тітка Зіна і вони обидві розсміялися.

- Наказ прийнято до виконання, крізь сміх сказала Дарина.

І він був би виконаний. Точно був би виконаний цього року. Принаймні вона перестала приймати таблетки. Віталій відвіз її до гінеколога в дорогу приватну клініку. Там після огляду сказали, що все у порядку, більш ніж у порядку, але після закінчення приймання таблеток треба зачекати два, а краще три місяці. Цей час спливав у березні.