Відмова в обслуговуванні

- Ніяк.

- Ніяк?

- Зовсім ніяк.

Потенційний клієнт виглядав розчарованим. Розчарування це зробило його і так не дуже привітне обличчя майже злим. Він подався вперед, свердлячи хазяїна офісу поглядом, наче хотів того загіпнотизувати. Василь залишився незворушним, бо був на своїй території та в своєму праві. До того ж, поки що все йшло по одному із стандартних сценаріїв.  

- Без додаткових пояснень?

- Ми з вами підписали угоду по типу номер один. – Василь помахав у повітрі папірцем. – В якій ми зобов’язалися протягом трьох днів надати висновок, чи буде наша контора страхувати ваше життя, чи ні. Це вам щось коштувало? Ні. Зобов’язання у вас якісь перед нами є? Ні. Ми витратили час нашого експерта на аналіз, і навіть не отримали за це жодного прибутку. Вимагати в нас пояснень? Ви нічого не втратили, ми не отримали прибутку. Натомість не отримаємо й збитків. Кінець історії. Крапка.  

- Але ж ви можете мені бодай пояснити, чому саме ви не хочете зі мною працювати, - клієнт скривив обличчя в спробі посміхнутися. Враховуючи його звичайну похмуру гримасу, характерну для багатьох людей, чиє життя почалось ще при радянському союзі в промисловому місті, виглядала ця спроба провальною. – Хіба я не заслуговую...

- На такий випадок в нас існує угода по типу номер сорок два! – урочисто перервав його Василь, дістаючи з папки формуляр і простягаючи вже-майже-клієнту.

Той пробіг очима текст і здивовано хекнув.

- Але ж тут ціна в три рази вища за річне страхування життя! – обурився чоловік, жбурляючи на стіл формуляр.

- Але ж ви за цим до нас і прийшли, чи не так? – лагідно запитав Василь. – До маленької приватної страхової контори, яка відома у вузьких колах тим, що ніколи не виплачує страхові премії… Але не тому, що судиться з клієнтами, а тому, що з нашими клієнтами ніколи нічого не трапляється… або ж ми просто не маємо з ними справ. Хіба що вони підписують з нами угоду номер сорок два… А ще в нас майже немає витрат на рекламу, але чомусь нові клієнти все одно нас знаходять.

- Чому б вам реферальну систему не зробити, якщо вже майже всі до вас по знайомству потрапляють? – похмуро спитав клієнт, ще раз беручи формуляр і починаючи вивчати його більш уважно.

Василь посміхнувся.

- Це було б недоречно, бо ми намагаємось зберігати конфіденційність наших клієнтів.

- «Часткові попередження з обмеженою вірогідністю?» - прочитав вголос чоловік і його очі розширилися. – Що це в біса означає?

- Майже нічого. Щоб вам було зрозуміліше, ось вам приклад звіту, який ми зробили для одного нашого клієнта. Схожий ви отримаєте по вашому запиту, якщо ми підпишемо угоду по формуляру номер сорок два. – Василь простягнув вже-майже-зовсім-клієнту заламінований шмат паперу.

- «Можлива смерть в лікарні у другій половині року». – прочитав чоловік і губи його стиснулися у вузьку лінію. Він почав читати ще раз і зупинився. – «Можлива смерть…» То це такий астрологічний прогноз? «Можлива»... «У другій половині»… І за отаке ви берете шалені гроші?

Василь перестав посміхатися. І відповів питанням на питання.

- Ви прийшли за чиєюсь рекомендацією, чи не так? Я не питаю за чиєю, бо як я вже казав, ми піклуємось про конфіденційність наших клієнтів, і в тому числі - про конфіденційність інформації щодо їх зв’язків. Але я можу спробувати вгадати.

Він зробив паузу і проказав з притиском, викарбовуючи кожне слово: - Це може бути, наприклад, клієнт А, якому ми розповіли, що він може сконати ще до липня прямо в офісі. І він, пройшовши всі можливі обстеження, знайшов у себе в животі аневризму, яку йому успішно і прооперували. Або ж клієнт Б, якому ми відмовили у страхуванні його офісу від пожежі, і він, зробивши всі можливі перевірки, нічого не знайшов – ні пошкодженого електричного дроту, ані якихось інших порушень. Але його офіс таки згорів до кінця року. Від підпалу.  

- Останній випадок трохи підозрілий. – зауважив майбутній клієнт.

- О так. Але враховуючи, що справа була в ревнощах дружини одного менеджера, яка у всьому зізналася наступного ж дня, то наш клієнт Б не мав до нас жодних претензій. Натомість став нашим постійним клієнтом. Як і клієнт А. Як і багато інших. Від когось з них ви і дізналися про нас, чи не так?

Чоловік пожував губами.

- Так. Але все це все одно якось непевно…

- Звичайно непевно! Якби наша маленька контора могла б давати повний та прозорий прогноз на майбутнє, про будь що, з точністю до доби, з вказуванням конкретної причини події та її детальними наслідками… Ми були б не страховою компанією. І мешкали б не в обласному центрі, а у столиці. Або ж взагалі не в Україні. Нас би давно прибрали до рук якісь могутні організації. Чи може сталось би з нами ще щось гірше. А так – ми можемо просто спокійно заробляти собі на прожиток. Бо навіть такий прогноз – особливо про здоров’я – вартий своїх грошей. Спитайте в клієнта А.

- То ви не можете якось…

- Ні. – твердо відповів Василь. – Те, що ви бачите в прикладі, це наш максимум. Десь таке передбачення можете отримати і ви. Якщо ми підпишемо угоду.        

- Треба поміркувати. Я вам передзвоню. – чоловік піднявся і протягнув руку.