82. Ернест

Я увійшов всередину і побачив цього придурка. 

— Де Агнес? Кажи негайно. Веди мене до камер спостереження будинку, і без фокусів, — сказав я, дістаючи з кобури пістолет і направляючи його на Андрія. — Копів можуть твої люди навіть не викликати, бо я сам коп. Кажи! — я спустив курок. 

 Він зблід і обережно підняв руки:

 — Не стріляй! Я все скажу! Вона була тут, я хотів запропонувати їй роботу, але їй щось не сподобалось, і вона пішла! 

Я підійшов ближче і захопив його так, щоб вести, як заручника. Щоб його охорона мене не підстрелила. 

— Де у тебе камери спостереження? Ходімо, я хочу бачити всю вашу зустріч! Якщо вона пішла я хочу бачити доказ!

 — Добре, камери на першому поверсі, я покажу, — пробубонів він. 

Ми пройшли до невеликої кімнати. Я все ще тримав пістолет біля його скроні, а також не випускав одну з рук.

Тоді Андрій показав мені запис, як Агнес йде від будинку.

Бляха…

Тут же заздзвонив мій телефон.

Я відпустив його, але все одно тримав на мушці:

— Не рипайся! — гаркнув і вільною від пістолета рукою відповів на виклик, бо це був Макс.

— Я подивився записи камер, вона була в цього придурка, але скоро вийшла і сіла в таксі, — сказав він. — Вдалося відслідкувати, куди її повезли, зараз скину тобі координати! 

— Так, я їду, — сказав я коротко і відбив виклик. — Якщо це все ти влаштував, я тебе вбʼю. І не подивлюсь, що ти тепер важлива шишка…

***

Я швидко вибіг з будинку і сів до машини. Треба було їхати за Агнес. Якщо це був не він, то хто? Хто це міг бути? Думай, Ернесте… 

Викликати копів і чекати на їхню появу там мені здалось необачним і небезпечним. Мало що може зробити псих, якщо побачить їх. Агнес буде в нього в заручниках…

Я маю сам розібратися. Я впораюсь, у мене все вийде… 

Коли я приїхав на точку і вийшов з машини, то дістав пістолет і пройшов до будівлі. Це була якась закинута дача на околицях. Вже було темно, зловмисник не мав би мене побачити у дворі, якби не вдивлявся в темряву.

Я пройшов до дверей і зайшов всередину, аж раптом почув з глибини голос: 

— Ні, — істерично вигукнув якийсь чоловік, але його голос здався мені якимось знайомим. — Тепер ти завжди будеш зі мною. Ми ніколи більше не розлучимось. І інші чоловіки не будуть бачити тебе. Не будуть торкатися. Я не дам Максу тебе зіпсувати. Ви не зійдетесь! Вистачило мені і Ернеста твого! Добре, що ви так швидко розбіглись!

Моє серце пропустило удар. Треба заспокоїтись.Рухатись тихо, так, щоб застати його зненацька… 

— То це ви тоді стежили за мною? — коли я почув її голос, то все стало на свої місця. Тут і зараз я маю встигнути врятувати її. Я зроблю це і тоді… Тоді вона буде жити, це більше не повториться… Я не дам цьому повторитися… 

Я стис пістолет в руках і пішов на голоси. Вона жива, вона жива, тепер лишилось тільки в

Серце тепер вже билось дуже часто. Бляха. Її життя зараз залежить від мене. Знову і знову воно залежить від мене. Я не маю права на помилку, не зараз. Не тоді, коли я не знаю, чи вийде повернутися ще раз. Треба вважати, що це — мій останній шанс відмотати все назад… 

Я видихнув і штовхнув двері, з яких було чутно голоси, ногою. І побачив, як клятий ресторатор обпікає запʼясток Агнес в районі нашого тату. Мої очі одразу налились кровʼю. Тепер я був впевнений, що я вбʼю його тут і зараз, знищу, розмажу по стінці його мізки цим пістолетом. 

— Я приберу цей слід! — вигукнув він, а потім розвернувся і побачив мене….

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!