79. Ернест

Я відчував паніку. Я не зміг. Не зміг повернутися. Телефон не переносив мене в звичні дати. Я не знав, що робити. 

Я намагався переміститись всю ніч, перебирав всі важливі дати з минулого, але жодна так і не перенесла мене. 

Коли я в мільйонний раз спробував зробити задумане, раптом вискочило попередження:

"Повернення більш ніж на два тижні неможливе. Великий шанс летального кінця. Функція блокування повернення активована." 

— Яка ще, бляха, функція блокування повернення? 

Я хотів швирнути телефон у стіну, але тут же мені в голову прийшла ідея. Десять днів. Десь саме в тих днях її викрали. Вона не померла одразу, це показала експертиза. Значить, якщо я перенесусь навіть на два тижні, у мене буде шанс попередити викрадення? Це якраз буде десь той день, коли вона зникла… Хоча, можливо, вона зникла і краплю раніше, вона жила сама і мало з ким листувалась чи зідзвонювалась щодня, реально вона ні з ким це не робила, тож точну дату вирахувати доволі важко. 

Бляха…

З іншого боку, експертиза доводила, що вона не померла одразу. Тож… Так, все буде добре. Я встигну. Я зобовʼязаний встигнути. 

Я перевів дату на максимально дозволену і замружив очі…

***

Вперше при поверненні я опинився в своїй квартирі. Тут було не так брудно, як останнім часом. Бо я останнім часом взагалі не думав про порядок, та і сил в мене не було. 

Я ніби повернувся в момент, коли ще нічого не знав. Не знав, що Агнес скоро помре. 

Не гаячи часу, я швидко перевдягнувся і викликав таксі до будинку Агнес.

На машині їхати не ризикував після всіх цих повернень в часі. Я був дуже схвильований.

Якщо вийде, я зупиню все прямо зараз. Я поясню їй небезпеку, хай навіть думає, що у мене поїхав дах. Але я попрошу її заявити в поліцію про ті повідомлення. Приставлю до неї конвой, або і сам буду спостерігати цілодобово, і тоді вона не помре… Вона виживе, Агнес буде жити….

Я був такий щасливий від цієї думки.

Коли я прийшов до її квартири і подзвонив у двері, відчував сильне хвилювання. Вона буде зла на мене. Буде дивитись як на якогось психа… Певно, так і буде… Але мені було все одно. Головною моєю метою було врятувати її.

Я подзвонив у двері її квартири, але ніхто не відповів. 

По часу Агнес мала б вже бути вдома після своїх замовлень. За її графіками, які я вивчав після її зникнення, вона завжди поверталась до восьмої. А вже була девʼята вечора… 

Я знову подзвонив у двері.

— Агнес, якщо ти бачиш мене у вічко… Це я, Ернест! Нам треба поговорити, я не займу в тебе багато часу, будь ласка, відкрий двері! — сказав я доволі голосно. 

Але Агнес не відповіла. 

Я постукав у двері цього разу. Дуже голосно.

Аж сусідка з квартири поруч вийшла:

— Я зараз поліцію викличу, — сказала вона, з підозрою дивлячись на мене. — Ви ж бачите — нікого немає! Навіщо ломитися? 

— Я сам поліція, — я дістав своє посвідчення і показав їй. — Скажіть, дівчина з цієї квартири, коли вона поїхала? Ви часом не бачили? І коли вона зазвичай повертається?

 — Ну, Агнес по-різному повертається, — видно, моє посвідчення справило враження, бо сусідка заговорила більш миролюбно. — Але в такий час вона завжди вдома. Я б подумала, що вона до батьків поїхала в інше місто, але я її сьогодні бачила десь годині о третій, вона сідала в таксі, ніяких речей з собою не мала… До батьків вона їде не з порожніми руками і вранці зазвичай…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!