78. Агнес

Коли я їхала на призначену вчора зустріч, взяла з собою своє портфоліо та рекомендації  від попередніх клієнтів. Добре, що мене вже рекомендували одні багаті люди іншим, гроші мені зараз були необхідні, бо я всі свої заощадження мала витратити на покупку машини. Тож новий клієнт підвернувся дуже вчасно. 

Секретарка вчора дала мені адресу будинку, кули я мала під’їхати, щоб подивитися речі, які вже були в її боса, і на основі цього дати йому рекомендації, що ще треба придбати. Це був престижний район з приватними будинками, таксі зупинилося перед одним із них, я підійшла до хвіртки, побачила дзвінок і натиснула його. Тут же ворота відчинилися, і я побачила чоловіка в формі охоронця. 

 — Добрий день, я стилістка, мені призначена зустріч на четверту, — сказала я. 

— Так-так, — він кивнув. — Назвіть, будь ласка, своє імʼя і покажіть документи. І я проведу вас до будинку. 

Я назвалася і показала йому паспорт. Мигцем поглянувши в нього, він повів мене до входу в будинок. 

Я працювала з заможними людьми, тож бачила багато розкішних будинуків і квартир, вони не особливо вражали мене. Сама я любила мінімалізм у всьому, і часом думала, що якщо навіть колись розбагатію, не буду перетворювати свою оселю на склад всього самого найдорожчого і наймоднішого, там буде лише те, що дійсно мені потрібне. 

Втім, власник цього будинку, здається, мав смак. Або ж  у нього був хороший дизайнер. 

Коли я увійшла до будинку, подумала, що в такому була б не проти жити, тут все було підібрано зі смаком і виглядало гармонійно. 

Мене зустріла дівчина-служниця, яка сказала, що господар мене вже чекає, і провела до якоїсь кімнати. Коли двері відчинилися і я увійшла досередини, відчула, що моє серце ніби завмирає в грудях і перестає битися. 

Це була вітальня з дорогими меблями, вона ніби зійшла з картинки модного журналу. В кріслі навпроти дверей сидів чоловік, і я одразу впізнала його, бо бачила зовсім нещодавно. Це був мій колишній викладач Андрій Вікторович. 

— Нарешті ти прийшла, Агнес, — він усміхнувся і встав з крісла.

 Його погляд мені дуже не сподобався, він ніби роздягав мене в уяві і від цього я відчула тривогу.

— Я не знала, що це ви маєте бути моїм клієнтом, — пробурмотіла я.  

Він підійшов ближче, майже впритул, і шумно вдихнув повітря біля мого волосся.

— Ти зовсім не змінилась… Бляха, ти така сексуальна… — його долоня торкнулась моєї талії. — Хочу тебе. Скільки ти хочеш? Дам скільки завгодно. 

 — Я не повія, — я відсторонилась. — Може, ви щось не так зрозуміли?

— Я можу оплатити місяць твоєї роботи. Скільки? Тільки скажи, і все буде. Хіба ти не самотня зараз? Чи ви з Максом таки парочка? Тому так багато часу проводите разом? — з цих слів я зрозуміла, що він таки стежив за мною. 

 — Не розумію, яке це має значення, — я відчула обурення. — Вибачте, але я не буду працювати з вами. Зверніться до іншого спеціаліста. 

— Ну чого ти ламаєшся? — він насупився і схопив мене за запʼясток. — Я все одно завжди отримую те, що хочу.

 — Відпустіть мене! — я з усіх сил рвонулася і таки вивільнила руку, після чого швидко пішла до дверей. Відчинила їх і попрямувала до виходу. Було страшно, раптом він скаже своїй прислузі не випускати мене? Але я змогла вийти з будинку, і охоронець випустив мене з подвір’я. Вже опинившись на вулиці, я пішла, куди очі дивляться, аби тільки швидше опинитися подалі від того будинку. Лише через якийсь час опам’яталася, зупинилась, викликала таксі, щоб їхати додому. 

Таксі приїхало якось аж надто швидко. І шашечки не було, хоча зараз багато хто працював в таксі без шашечки, тож мене це не дуже хвилювало. 

Коли сіла в машину, відчула полегшення. Тепер уже Андрій Вікторович нічого мені не зробить. Це ж треба, який він нахабний, поводився зі мною як з якоюсь дівчиною за викликом”! Ще й знав, що в мене нікого немає, бачив, як я ходила в ресторан з Максом… Сталкер недороблений… В мені все аж кипіло, я думала, що як тільки опинюся вдома і все добре обміркую, подзвоню Максу і розповім про вчинок нашого колинього викладача…

— Нарешті… — раптом почула голос, який одразу упізнала. Підняла очі на водія, який повернувся до мене, і вражено завмерла. 

Хотіла смикнути ручку, але тут же всі ручки заблокували,він пшикнув щось мені в обличчя, після чого я відчула, що все моє тіло стає ніби ватяним, а перед очима замиготіли яскраві іскри, після чого настала темрява… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!