77. Агнес

Я побачила що Макс стиснув кулаки і вже збирається піднятися з-за столика, і торкнулася його руки:

 — Не треба, Максе…

— Чому? Якщо це він, йому треба показати, що ми все знаємо! — обурився Макс. — Я взагалі можу поговорити з копами! Хай його вздовж і поперек перевірять! Або я сам особисто зламаю всі його мобілки.

 — Ну, якщо в тебе є знайомі в поліції, то можна й справді попросити його перевірити. Але хай він не знає, що ми його розкусили, бо інакше він може почати замітати сліди…

— Ідея зламати його особисто подобається мені більше, — Макс трохи заспокоївся. — Собі я довіряю більше, ніж копам.

— Він зараз політик, чи хто там, у тебе будуть неприємності, якщо ти поб’єш його…

— Зламати його мережі, сонечко, — він усміхнувся. — Ну я ж ненастільки дурний. 

— А, ти про це, — я усміхнулась. — Ну, мережі можна.

— Ти  казала, що ніби ні з ким зараз не зустрічаєшся, так? — він зазирнув мені в очі. — Може, сходимо на побачення? Ну, це ніяк не вплине на те, що я розберусь з цим політиком. Просто хотів би кудись сходити з тобою. 

— Можна, — кивнула я.  —  Хоча я відчуваю, що досі не готова до стосунків. Тому якщо ми сходимо кудись просто як друзі, я не проти…

— Ти все ще кохаєш його? Ернеста? — Макс не відводив від мене погляду, виглядав сумним.

— Я сама не знаю… Іноді мені здається, що здатність кохати в мені атрофувалася, — я зітхнула. 

— Як ви розійшлись? — він теж зітхнув. — Ну, я не наполягаю, щоб ти розповідала… Просто, якщо хочеш поділитись, то я можу вислухати, от.

— Він вирішив, що нам краще не бути разом, — я не стала розповідати про небезпеку, яка мені загрожувала, судячи з записки Ернеста. Зараз, через роки, те все здавалося якимось несправжнім, я й сама не вірила, що була якась небезпека. Скоріше за все, Ернест втомився від стосунків, захотів бути сам по собі…

— Придурок він, завжди ним був, — Макс дивився на мене з сумом. — Мені шкода, правда. Я хотів би, щоб ти була щаслива, Агнес. Я ж ще з того часу кохав тебе, ну, ти мала про це здогадуватись. 

— Він, мабуть, просто заплутався, — сказала я. — Ну, я не ображаюсь. Можливо, все що відбувається — на краще. Ти хороша людина, Максе, я це зрозуміла ще тоді, коли ми познайомились. Просто я відчуваю, що не можу закохатися знову… Пробувала, ходила на побачення, і щоразу все закінчувалося, навіть не почавшись…

— Пощастило тому придурку. Хоча він цього не заслужив, раз покинув тебе, — насупився Макс. — Сподіваюсь, ти його забудеш і закохаєшся знов. Навіть якщо не в мене, це не так важливо. Але я хочу, щоб ти була щаслива. А ти не будеш щаслива, поки будеш жити минулим.

 — Мабуть, ти маєш рацію, — усміхнулась я. — Дякую тобі, Максе… Можливо, колись  я зможу стати щасливою…

— Ми ж зможемо бачитись? Ну, як друзі… Я б хотів, щоб ми продовжили спілкування. Мені не вистачало тебе ці роки. 

 — Авжеж, я тільки за. Будемо бачитись… І не тільки тому, що мені треба допомога з машиною, а й просто так…

— Правда? — він усміхнувся. — Це добре. Я дуже радий, що ми з тобою знову зустрілися…

***

Макс підвіз мене додому, і ми розпрощалися. Я почувалася більш впевнено, коли поруч був такий друг, як він. Хоча й було трохи сумно через те, що я не могла дати йому те, що зробило б його щасливим. Може, колись, поступово, я й відчую, що готова розпочати життя з чистого аркуша і покохати усім серцем знову…

Я сиділа в кріслі з книгою, але вже не перший раз перечитувала одну і ту ж сторінку. Думки витали десь далеко… І тут пролунав телефонний дзвінок. 

— Алло, це Агнес? Мій начальник побачив результат вашої роботи над гардеробом одного зі своїх колег і хотів би вас найняти. Вам буде зручно приїхати, наприклад, завтра? Оплатимо весь робочий день навіть якщо це займе пару годин. Але нам треба, щоб ви приїхали десь о четвертій, після ділового обіду. Вам підходять такі умови? 

 — Добрий день, так, я без проблем приїду, у мене завтра вільний час після обіду, — відповіла я. — Кажіть адресу…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!