69 Агнес

Все відбулося так несподівано, що я навіть не зрозуміла, як це сталося, в вже потім усвідомила, що поряд зі мною стоїть якийсь чоловік і тримає біля мого горла ніж. Мені стало дуже страшно. Здавалося, навіть серце перестало битися, в голові була лише одна думка — так шкода, що ми з Ернестом не одружимося і не народимо дітей… Мені дуже хотілося жити, зараз всі проблеми здавалися такими несуттєвими, аби тільки виявилося, що все це тільки сон, а не відбувається насправді…

— Я все тобі дам! — Ернест потягнув руку до кишені.

— Без фокусів! — чоловік притис ніж сильніше до мого горла і я відчула біль, він все ж порізав мою шкіру, я це відчула, з очей бризнули сльози.

— Гаманець! Ось! — Ернест показав йому гаманець. — Тримай! — і кинув його на землю прямо перед мужиком.

Той відштовхнув мене так, що я аж спіткнулась. Ернест не встиг прямо впіймати мене, але впав разом зі мною так, щоб я впала на нього.

Я обійняла його і заплакала, мене всю трусило від пережитого шоку. 

Мужик з гаманцем втік в провулок, а Ернест притискав мене до себе і вкривав моє обличчя короткими поцілунками. Його серце билось дуже швидко.  

— Ти як?

— Нормально, — я вже трохи заспокоїлась, обійми і поцілунки Ернеста привели мене до тями.  — Треба звернутися в міліцію…

— Так, давай їх зараз викличемо, — кивнув він. — Може, тут десь і камери є, — Ернест допоміг мені встати. 

 — Він, мабуть, якийсь наркоман, — сказала я.  — Інакше б не нападав на нас, по нас же видно, що ми студенти, що з нас взяти? Може, на дозу не вистачало…

— Напевно, — Ернест знову кивнув. — Але бляха… Як вони всі дістали, — додав він трохи насуплено. — Їм як медом помазано біля тебе… 

 — Мені іноді хочеться прикинутися негарною, — сказала я. — Ну, якусь зачіску зробити непідходящу, намалювати собі прищі чи шрами… Щоб від мене відчепилися..

— Чому ти мусиш страждати через це… Це не з тобою щось не так, а з ними, — пробурмотів Ернест і озирнувся. — Тут навіть камер ніде нема, навряд його схоплять, — він зітхнув. — Але викликай копів…

***

Правоохоронці приїхали досить швидко, записали прикмети грабіжника, прийняли в мене заяву, але особливого ентузіазму не виявили, я підозрювала, що вони й не будуть шукати цього зловмисника. Хіба що випадково десь трапиться на очі або знову щось накоїть. Але мені хотілося швидше опинитися вдома, під теплою ковдрою, з чашкою чаю і чимось солодким для заїдання стресу. Тож коли нас з Ернестом відпустили, я спитала його:

 — Підемо додому? На сеанс ми все одно запізнилися, краще влаштуємо його вдома…

— Добре, ходімо, — погодився Ернест. — Оберемо щось цікаве і подивимось. Головне з ким, а не як, правда?

 — Так, вдома ще краще, бо можна в будь-який час… ну, ти розумієш, — я усміхнулась йому. 

— Так, — він лукаво усміхнувся і чмокнув мене в губи. — Мені подобається, коли ти така відверта, — додав Ернест мені на вухо. 

 — Бо я дуже тебе кохаю, — відповіла я. І додала вже тихіше. — Знаєш, у мене сьогодні, коли він тримав ножа біля мого горла, ніби все життя перед очима пролетіло. Я раніше думала, що це просто красивий вислів, але так і є… Час ніби уповільнився, і я встигла подумати про все, що було у нас із тобою і пожалкувати за тим, чого ще не було…

— У мене теж було щось таке, — кивнув Ернест. — Але я нізащо не дав би комусь тебе скривдити. Ніколи, Агнес. Я ніколи не дам подібному статися. 

 — Я знаю, — серйозно відповіла я. — Ніколи не сумнівалася в цьому…

Цієї миті я подумала про те, щоЕрнест через мене залишився зовсім без грошей і відчула провину. Він не вагався, коли кинув свій гаманець грабіжнику, думаю, навіть якби йому потрібно було пожертвувати заради мене життям — він так само б не роздумував. Я дуже кохала його цієї миті…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!