68. Ернест

#після зустрічі з Русланом, до побачення з Агнес

Я пішов прямо до офісу Дикого. Я знав план будівлі і в принципі, цілком розумів, як потрапити до дверей Макса, бо ж сьогодні якраз мали бути бої, і співробітників в офісі вже практично не мало залишатися. 

На диво, у мене вийшло пробратись через вікно першого поверху у внутрішньому дворику. А туди я зайшов з іншої сторони, через іншу відкриту будівлю. 

В офісі була практично абсолютна тиша, точно всі змились на бої. 

Я швидко попрямував до кабінету Дикого. Треба було просто забрати кляту прослушку.

Раптом, коли я мав повертати в черговий коридор, побачив якусь дівчину, яка втикала в телефон, і одразу сховався за поворотом, сподіваючись, що вона мене не помітила. 

Серце билось дуже швидко. Вона пройшла повз і не помітила мене. Мені просто пощастило. 

Я таки пройшов до дверей і обперся на неї спиною так, щоб якщо зараз щось знімали камери, вони просто зняли мене біля дверей. Руками ж я почав відкручувати необхідну детальку, щоб забрати прослушку.

Руки трохи тряслись, але не від страху чи чогось такого. Останнім часом я був дуже втомлений і тіло на це відповідно реагувало. 

Врешті-решт в мене вийшло зробити все, як слід.

Втеча з офісу була не такою напруженою, мені на шляху більше ніхто не попався, і я з полегшенням повернувся додому, де вже на мене чекала Агнес…

А далі у нас було побачення…

*** 

Коли ми вже вийшли з кіно, було доволі пізно, аж раптом телефон в моїй кишені задзвонив. 

Агнес звернула увагу на це, бо теж почула вібрацію, на вулиці було тихо, тож все було дуже добре чутно.

Я вирішив дістати мобільний і поглянути, хто це дзвонить.

І побачив, що це був Дикий. 

Агнес трохи схвильовано поглянула на мене і запитала:

— Що там? У тебе якось все обличчя напружилось…

— Дикий дзвонить, — я зітхнув. 

— Хочеш, я сама з ним поговорю, щоб він більше не ліз до тебе? — вона зазирнула мені в очі. 

— Ні, не видумуй, — я похитав головою. Я мав сам захищати Агнес, але за іронією вона весь час хотіла захистити мене. — Добре, я відповім. 

Вирішив, що краще так, ніж відбивати при Агнес, а то вона подумає, що я ще щось приховую, або дійсно піде до Макса. Це не годиться…

Я прийняв виклик і одразу почув злий голос Дикого:

— Якого біса, Ернесте?! — вигукнув він в слухавку так голосно, що, здається, і Агнес почула.  

— І тобі добрий вечір, — відповів я насуплено. Мене бісив Дикий, у мене було до нього дуже багато питань. 

— Моя людина сказала, що ти щось там рив під мене прямо в офісі! От щойно підійшла до мене на боях! Ти взагалі страх втратив?

Значить, Руслан тільки-тільки зміг підійти до Макса. Ну, це не дивно, простим смертним до нього дорога практично закрита.

— Не розумію, про що ти, — відповів спокійно. 

— Офіс вже їдуть перевіряти! Я знайду, що ти там робив! — знову закричав Макс.

— Удачі, — я ледь помітно усміхнувся, хоч він того і не бачив. Все ж, вчасно я замів сліди. 

— Коли побачу, що ти зробив, я тебе вбʼю! — продовжив він кричати.

Раптом з провулку на нас вилетів якийсь чоловік в балаклаві і схопив Агнес, приставивши їй ніж до горла.

— Женіть гроші, або я приріжу її! — заявив він… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!