66. Ернест

Через те, що в майбутньому станеться з Агнес, можливо, я виглядав, як якийсь дуже ревнивий хлопець з цими вічними перевірками тих, хто на неї запав. Але я не міг вчиняти інакше.

Я дуже сильно кохав її і зараз для мене головною була її безпека, а не те, що вона чи її подружки будуть думати про мене після всього, що я роблю. 

Тому сьогодні я займався черговим її залицяльником, який писав їй по телефону.

Якщо врахувати, що скоріш за все вона листувалась з вбивцею саме таким способом, можливо, я нарешті напав на правильний слід.

Якщо присікти це на корені, то, можливо, трагедії не станеться. Я дуже хотів цього. 

Тому коли я підкараулив Руслана, я був налаштований відбити в нього бажання лізти до Агнес в майбутньому. 

Ми пересіклись у нього на районі. Так, я за ним стежив, і перегородив йому шлях на одному з провулків. 

Він здивовано вирячився на мене:

— Що тобі треба? 

— Ти писав моїй дівчині з анонімного номеру, а потім ще й підходив до неї, — я насупився. 

— То й що, якщо вона твоя дівчина, не можна з нею поговорити? — його очі бігали, хоча він і намагався прикидатися, що не боїться мене. 

— Може, ти не вчиш право в універі, а я на копа вчусь, — продовжив я насуплено. — Якщо ще хоч щось підозріле трапиться, якщо підійдеш до неї, ми з нею напишемо заяву. А ти ж у нас бюджетник, та ще й з стипендії злетів. Тобі на користь таке точно не піде, навіть якщо тебе не надто серйозно покарають.

 — Якщо ти такий грамотний у праві, то чому в офісі Макса крутився і щосмь робив з дверима, я бачив! — він поглянув на мене. — Я можу сказати про це Максу і він сам заяву на тебе напише! 

А оце було погано. Якщо Макс знайде прослушку… Макс точно не з тих, хто почне писати заяви, тим паче, світити зайвий раз свої нелегальні оборудки перед копами взагалі погана ідея.

Макс в такій ситуації просто підкараулить мене, як я цього придурка. Але я не глиба мʼязів, як той же Макс, який би і в цій ситуації цілком міг би самостійно залякати Руслана так, щоб той і не пискнув… Кляте слабке тіло! 

— Ручка просто відкрутилась, — я знизав плечима. — Мені було нудно, я її полагодив. 

Треба йди і знімати прослушку, поки цей придурошний дійсно не звʼязався з Максом. Бляха, ще однією проблемою більше. І як туди потрапити, коли тепер мені в його офіс дорога точно закрита? 

 — Щось я не дуже в це вірю, — протягнув Руслан. — Краще тримайся від мене подалі і не погрожуй мені! 

— Підійдеш до Агнес знову — клянусь, я не зупинюсь, — сказав я похмуро. 

Так, погрози точно не мій сильний бік зараз. І чому я був таким дрищем в цьому віці? Треба займатися спортом… Був би, як Макс, то цей студентик би вже залякано кивав і ніколи б до Агнес не підійшов. 

Він лише спідлоба подивився на мене, ніби уловлюючи мій сумнів:

 — Та треба мені твоя Агнес, — пирхнув зневажливо. — Навколо повно кращих дівчат за неї!

 В чергову перепалку встрягати я не став. Авжеж, не було жодної дівчини, кращої за Агнес, але Агнес тільки моя. І вона залишиться моєю назавжди, якщо я все зроблю правильно. Залишиться і буде живою та щасливою. Я зроблю для цього все. Кожного, хто є потенційною загрозою, я нейтралізую. 

Я переможу цей вічний день сурка, де я повертаюсь і вона мертва. Агнес буде жити, обовʼязково…

Але спочатку мені треба розібратись з прослушкою. І тягнути з цим не можна, я маю потрапити до офісу найближчим часом, сьогодні ж вночі… Треба буде переставити пристрій, якщо вийде. А якщо ні, просто його забрати від гріха подалі… Мені не треба зараз розбірки ще й з Максом, не до нього мені… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!