65. Агнес

Катя уважно поглянула на мене:

 — Ти якась засмучена… Давай зайдемо в кав’ярню, з’їмо морозива, і ти все розкажеш…

 — Добре, — кивнула я. 

Ми зайшли у ту кав’ярню, де я працювала улітку. Сіли за столик, замовили морозиво і каву з тістечками. 

 — Ну, розповідай, — сказала Катя нетерпляче. — Він що, загравав до тебе?

 — Та писав якісь тупі повідомлення, анонімно, я вже стала переживати, знаєш, після того стеження нерви на межі… Думала, що це наш викладач… Але Руслан зрештою сам видав себе. Я йому сказала все, що про нього думаю, сподіваюся, він від мене відчепиться! 

— Думала, що це викладач? — її очі розширились від здивування. — Ти не казала мені цього. Він же ото і до мене клеївся… Думаєш, це якось повʼязано?

— Ой, я забула тобі розповісти, Ернест вичислив, що машину, яка тоді стояла біля твого будинку, а перед тим, коли ми були в мене — біля мого, орендував один студент, але йому дав гроші саме цей викладач, тож, я думаю, це його задум і в тій машині сидів саме він!  От я й подумала, що ті дурні повідомлення теж від нього, але ні, повідомлення писав Руслан. Прямо детектив якийсь, правда? 

— Вони всі до тебе липнуть, як бджоли на мед! Кошмар! Це прямо моторошно якось! Хоча… Я б не відмовилась від сталкера-викладача, він же такий гарячий… Це прямо як в тих романах… Ну, про викрадення і все таке. Владний чоловік, який зробить все, аби дівчина була його. 

В цю мить я помітила, що Катя дивиться мені за спину. Я теж озирнулася і побачила, що до нас підходить Єгор, власник кав’ярні. 

Так, був ще в мене і такий залицяльник, ну, певно, добре, що я пішла з цієї роботи.

 — Привіт, дівчатка, радий вас бачити! — усміхнувся він. — Як поживаєте? У вас все добре? Якісь ви трохи напружені… Може, треба якась моя допомога?

 — Добрий день, — привіталась я. — Дякую, у нас все добре. От вирішили після пар зайти трохи відпочити…

— А, ну відпочивайте, добре, — він кивнув. — Не буду тоді вам заважати, — і пішов геть, прямо до іншої зали. 

  — Не знаю, мені ніколи не подобались такі романи, — сказала я, продовжуючи розмову з Катею. — Я хотіла б бути щасливою із звичайним, не владним, чоловіком, таким, як Ернест…

— Все ж, твоєму хлопцеві дуже пощастило, — Катя усміхнулась. — Ти його так сильно кохаєш. Я навіть трохи заздрю. Сподіваюсь, колись я теж так закохаюсь і ми будемо щасливі, як ви з Ернестом…

***

Увечері я знову зайшла до квартири Ернеста. Він виглядав якимось втомленим, мабуть, день був важкий. 

 — Ти не захворів? — запитала я стурбовано і згадала слова Руслана, відразу стало сумно. Виявляється. Ернест не все мені розповідає…

— Ні, все нормально, — він усміхнувся, але усмішка його все одно була втомлена. — Не переживай за мене, я правда в порядку. 

 — А що це в тебе? — я побачила якийсь зошит, розгорнутий на його столі. Простягнула руку, щоб узяти його, але Ернест швидко закрив  зошит і заховвав у шухляду. 

— Та так… — він винувато поглянув на мене. — Щось типу щоденника. Не те щоб я щось приховую від тебе, — одразу додав Ернест. — Але все ж… Ну, я сподіваюсь, ти не образишся, що я його не хочу показувати… 

 — Так, авжеж, я не ображаюсь… — хоча я все ж була трохи засмучена, але старалась не показувати цього. — А я прийшла, бо хотіла тобі розповісти, що сама вичислила того, хто писав мені ті повідомлення!

— Ого, — він здивувався. — Як? Хто це був? Ти ж не пішла до нього, правда? — одразу запереживав Ернест. 

 — Він сам підійшов до мене, це був Руслан, він,здається, на економічному вчиться. Ну, підійшов і почав мене кудись запрошувати, а я його прямо запитала, чи це він автор цих повідомлень… І він видав себе, уявляєш?

— Він студент? Дай мені його повне імʼя, — тут же сказав Ернест. 

— Катя згадала його прізвище, Руслан Коваленко, —  відповіла я. — До речі, він сказав. що працював у Макса і бачив тебе там… Сказав, що ти шпигував, але то ж він придумав, правда?

Я дивилася на нього з надією, що зараз він усе пояснить і про те, що робив у офісі Макса, і про їхню бійку…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!