50. Ернест

У відділку ми показали запис шефові, особливо звернувши увагу на частину, що "дівчата самі хотіли його" і "Самі винні". 

Я поставив запис знову:

"З ким ви говорили? Все, що вам Аня чи Маша казали, чи Олеся, все неправда! Вони самі мене хотіли! А потім чомусь почали піднімати скандал! Якщо жінка вдягається, як повія, то і відношення до неї буде таке ж! Самі винні!"

— Ну, що скажете, шефе? —  Ден поглянув на шефа. — Хіба це не доводить дотично, що наш підозрюваний винен?

Я розумів, що шефові пʼяного бурмотіння буде мало, і казав про це Дену, але той щиро сподівався, що я занадто вимогливий до доказів.

Втім, шеф сказав те, що я і передбачав:

— Ви, хлопці, даремно займалися самодіяльністю, схоже, він був п’яний і потім може оскаржити це, сказати, що ви використали його стан, погрожували йому, та мало що… В нього як у всіх політиків, язик добре підвішений і купа адвокатів… 

— І прямого зізнання все ж тут не було, так, — погодився я, зітхнувши. 

— Але що нам тоді робити? — Ден поглянув на шефа. — Як прищучити такого вертливого і язикатого, як цей гад?

 — Треба офіційні свідчення жінок передусім, а ще краще, заяву на нього від їхнього імені,тоді вже йому не відкрутитися…

— Поки що ми маємо тільки одну заяву, — сказав я. — Але це важливий крок. Тепер ми можемо говорити іншим жінкам, що якщо вони будуть свідчити, вони будуть не самі. 

— Але блін, він же зізнався! Якось несправедливо, що ми не можемо це використати, — зітхнув Ден. 

— Працюйте далі. Я вірю, що вам вдасться розібратися. 

— Авжеж, вдасться, для Ернеста це справа честі, — кивнув Ден.

— В якому сенсі? — перепитав шеф.

Я зиркнув на Дена. Про те, що у мене є особистий інтерес, ніхто не мав знати. Ну, вони знали, що я "знав" Агнес. Але одна справа, якщо я її просто знаав, і зовсім інша, якщо ми були заручені а потім розійшлись… А за словами її матері так все й було… Хай я все ще не знав, як це сталось.

  Ден, мабуть, побачивши мій красномовний погляд,  відповів:

 — Ну, Ернест завжди був небайдужий до проблеми насильства стосовно жінок, тому я й сказав, що це для нього справа честі…

— Якщо я щось не знаю, вам краще сказати це зараз, — насупився шеф. — Я не хочу, щоб потім вспливло щось, що може кинути тінь на відділок. 

— Та нічого там казати, — я махнув рукою. — Ми працюємо. І так, я дуже хочу розкрити цю справу, але хіба це погано?

— Ну добре, — він кивнув. — Але щоб без самодіяльності мені!...

Коли він пішов і ми з Деном лишились вдвох, я сказав:

— Дякую, що не видав, але бляха, ми були на волосині від викриття. Ти ж не хочеш вести цю справу з кимось іншим?

 — Вибач, я ненароком… — зітхнув він.  — Авжеж, я не хочу, щоб тебе відсторонили… Обіцяю — надалі такого не повториться!

— Добре, — я кивнув. — Обережніше надалі. А тепер давай призначимо інші зустрічі. Нам треба вмовити більше жінок свідчити. Якщо їх буде багато, він не відкрутиться. Якщо його спонсори зрозуміють, що нема сенсу вливати в нього гроші і далі, то він поплатиться за все, вони кинуть його, ось побачиш, — сказав я впевнено. — Але для цього нам потрібні ті свідчення. Давай обдзвонювати дівчат з тих коментарів далі, ми маємо знайти тих, хто захоче справедливості…

***

Наступного дня у нас було призначено цілих дві зустрічі з жінками зі списку, і я дуже радів цьому. Бо до того ми тільки одну змогли витягнути на бесіду.

Ми прийшли на місце зустрічі, привіталися, жінка ще раз представилась, її звали Олесею. Ми замовили чай і коли офіціант пішов, почали розмову:

— Отже, Олесю, розкажіть нам все, що памʼятаєте стосовно вашого колишнього викладача.  Чи приставав він до вас, чи шантажував оцінками?

Вона ніби збиралась з духом, і вже була готова почати, як раптом мій телефон задзвонив.

Я здивувався, бо це була друга жінка, з якою ми мали зустрітись сьогодні.

Я взяв слухавку і сказав:

— Віталіно, добрий день, сподіваюсь, наша зустріч в силі? Ми дуже хочемо почути вашу історію…

 — На жаль, Віталіна потрапила в ДТП, вона зараз в лікарні. Я представник поліції, проводжу розслідування, бо водій, що збив її, втік з місця пригоди. Ви останні, кому вона дзвонила, тож ми хотіли б дізнатися, що це мала бути за зустріч…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяк за ваші сердечка книзі і коментарі!