49. Агнес

Я була рада, що ми з Ернестом помирилися, і тепер все у нас налагодилось. І що з Андрієм Віталійовичем я поговорила і теж ця проблема вирішилась. Здається, тепер уже все буде добре, немає через що  турбуватися. 

Вранці перед парами я запитала у Каті:

 — Ну що, тебе більше не переслідує той мужик? 

— Ніби ні, — вона похитала головою. — Може, мені це дійсно тільки прибачилось… Я була надто накручена?

 — Добре, що все нормально. Та зі мною теж таке бувало, це, мабуть, через усі ті кримінальні телепередачі… Але, з іншого боку, все одно треба бути насторожі. Якщо побачиш щось підозріле, то варто звернутися в міліцію. 

— Дякую тобі, Агнес, ти мені дуже допомогла, — вона усміхнулась. — До речі, у тебе раптом немає з собою зошита з історії? Я минулого разу не написала нормально конспект, а він ніби на завтра вже обіцяв на семінарі нас опитувати? А мені ще на роботу сьогодні… — тепер вже Катя зітхнула.

 — Він у мене вдома, але я можу тобі привезти після пар на роботу, якщо, звісно, в тебе буде час… Ти до скількох працюєш?

— До девʼятої… Це точно не буде проблемою? — запитала Катя. —  Незручно, що через мене ти будеш їздити туди-сюди…

 — Та мені не важко, привезу. Не хочу, щоб у тебе були проблеми з істориком. 

— Клас, дякую! — усміхнулась Катя. — Ти мене врятуєш! Мені не можна втратити підвищену стипендію, треба всі предмети складати на найкращі оцінки…

— Ти молодчина, встигаєш і працювати, і навчатися добре. Я б так не змогла. Хоча шеф і просив, щоб я продовжила працювати під час навчального року, але я розумію, що постраждало б моє навчання…

— Ну, у мене немає хлопця, думаю, завдяки цьому часу більше, — вона підморгнула мені.

 — Ага, добре, що я живу по сусідству зі своїм хлопцем,  — я теж усміхнулась. — Це значно заощаджує час і кошти…

***

Цього дня в Ернеста було чотири пари, а в мене три. Тож після занять я сама пішла додому, взяла конспект, який був потрібен Каті і поїхала маршруткою до кафе. 

Коли зайшла досередини, озирнулася в пошуках подруги, але першим, кого я побачила, виявився Єгор. Він здивувався, побачивши мене:

 — О, привіт,  ти передумала, вирішила ще попрацювати? Для тебе місце завжди знайдеться, тільки скажи! 

 — Привіт, хіба що на канікулах, — усміхнулась я. — Я до Каті прийшла, принесла їй конспект. 

— Зрозуміло, — він кивнув, а потім його долоня потягнулась до мого плеча, він ніби струсив звідти щось, але дуже швидко прибрав руку до кишені, я навіть не встигла ніяк зреагувати. — Пірʼячко було, — пояснив Єгор. — Ніби в курченя. Здається, є якась прикмета щодо цього… 

 — Сподіваюсь, хороша прикмета? — сказала я. 

— Так, ніби це віщує приємні зміни в житті, прибуток, або захист від вищих сил, — він кивнув. — Може, хтось спостерігатиме за тобою і оберігатиме. Ну, як твій хлопець, — одразу додав він. 

 — Так, Ернест мене захищає від усіх неприємностей, — сказала я, знову усміхнувшись. — А ось і Катя!

Катя, побачивши мене, підійшла до нас і затараторила:

 — Дякую, ти мене дуже виручила! Не знаю, що б я робила без тебе! 

 — Та мені не важко було, — я знизала плечима. 

— Все одно, ти витратила час… У мене в цю суботу буде вихідний, може, приїдеш до мене? Влаштуємо дівочі посиденьки, можна буде ще когось покликати навіть, зробити міні-вечірку.  Але тільки для дівчат!

 — Гарна ідея, авжеж, я приїду, думаю, Ернест не буде проти…

— А чому йому бути проти? Там же будуть лише дівчата! Добре, я піду, — вона кивнула в бік Єгора і додала тихіше: — Не хочу, щоб шеф подумав, що я тільки байдики й бʼю… 

Я теж мимоволі глянула на колишнього шефа і побачила, що він у цю мить дивився на мене, наші погляди зустрілись. А потім він повернувся і пішов до себе…