41. Агнес

Коли наступного ранку я прийшла в універ, то одразу стала розпитувати Катю:

 — Ну що, вдалося тобі зацікавити Андрія Віталійовича? Про що ви розмовляли, коли танцювали? 

— Не знаю, чи вдалося, — вона відвела погляд. — Скоріш за все ні, бо він питав мене про тебе, Агнес.

Я відчула, що червонію. 

 — А що він питав? — сказала таким тоном, ніби для мене це якась дрібниця. — Мабуть, про мене і Ернеста?

— Ну, він спочатку робив вигляд, що цікавиться мною, але потім так, питав про тебе і Ернеста, як давно ви разом і все таке, — Катя зітхнула. — Схоже, він серйозно запав на тебе.

 — Мабуть, мені треба з ним поговорити, — сказала я. — Сказати, що у нас з Ернестом все серйозно, щоб він не мав якихось ілюзій щодо мене. Але як це зробити… Якби він був простим студентом, то я б без проблем з цим упоралась, але він викладач… Припустімо я попрошу його на мене не дивитися, це буде виглядати тупо… Він скаже: “Що, мені в тебе іспит, заплющивши очі, приймати?”

— Та так, — погодилась Катя. — Ну, може він ще на когось переключиться, коли все ж зрозуміє, що йому з тобою нічого не світить. Принаймні, я на це сподіваюсь. 

 — Мабуть, краще мені просто його ігнорити, вдавати, що я не помічаю ці всі погляди і знаки уваги, — сказала я.  — Думаю, скоро йому набридне і він дійсно переключиться на когось іншого…

— Все буде добре, Агнес, от побачиш… — підбадьорила мене Катя.

***

Але неприємні сюрпризи цього дня ще не закінчились. У Ернеста сьогодні було чотири пари, а в мене три, тож я пішла додому сама. І, коли вже звернула в провулок, що вів до мого будинку, побачила Макса Дикого. Він також одразу помітив мене і наші погляди зустрілись.

Якби це було на центральній вулиці, можна було б перейти на інший бік чи зайти в магазин, і так уникнути зустрічі з ним. Але тут не було куди сховатися, хіба назад повернутися, але це виглядало б так, ніби я його злякалася і втікаю, а я не хотіла втікати. Тому пішла йому назустріч. 

 — Привіт, — сказала, коли ми порівнялися. 

— Привіт, Агнес, — він, здається, навіть трохи здивувався, що я перша з ним привіталась. — Як ти? 

 — Все добре, — відповіла я, теж здивувавшись цьому раптовому запитанню. — Ось, йду додому з універу… А ти що тут робиш?

— Йду до офісу, він на цій вулиці, там, — Макс кивнув в сторону однієї з будівель позаду мене. — Будь обережна з Ернестом. Він щось недоговорює, — сказав він раптом. — Нещодавно він працював на мене, щоб щось рознюхати, а потім навіть прийшов до головного офісу, саме до тієї будівлі. Я впевнений, він це зробив не просто з цікавості. 

 — Дякую, — я вирішила не переконувати його, що Ернест ні при чому. Все одно ворожнечі між ними це не припинить. Треба буде сказати Ернесту, щоб не ходив більше в той офіс, я не хотіла, щоб з ним щось сталося. Краще, щоб Ернест і Макс, як дві паралельні прямі, не перетиналися… — Добре, я тоді піду, бувай, Максе…

— Щодо тебе… Я був би радий, якби ти прийшла. На бої, наприклад, — додав він. — Або, якщо тобі не цікаві бої, ми могли б сходити кудись деінде. Я б влаштував тобі найкраще побачення в твоєму житті. 

— Дякую за пропозицію, може, я прийду колись на бої, — я вдала, що не почула його слова про побачення. — Будь обережний там, мабуть, це все таки небезпечно…

— Ну, за це я і люблю бої. Небезпечні штуки змушують мене відчути, що я живий… В повсякденному житті цього відчуття не отримати, — зізнався Макс. 

 — Ну чому ж, можна займатися якимось спортом, наприклад, — сказала я.  — Боксом там, чи боротьбою… І проблем з законом не виникне…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Також чекаю на коменти) дяк)