39. Агнес

Мені було дуже неприємно, що я виставила себе обманщицею в цій ситуації. Але ще більше я розсердилася на Андрія Віталійовича ( хоча він і не зробив нічого поганого) і на Ернеста за його ревнощі. Адже якби він не сприймав усе так близько до серця, то мені не важко було б і розповісти всю правду, про те, кому я допомагала. Я ж хотіла як краще, щоб він не переживав, а вийшло… Що вже тут думати, як могло б статися, якщо Ернест тепер думає, що я брешу йому…

Аж сльози навернулися на очі, так було сумно. Але тут до мене підійшла Катя, яка відразу помітила, що я засмучена. 

 — Агнес, чому в тебе очі на мокрому місці? — запитала вона. — І де твій Ернест? Ви що, посварилися?

 — Ага, — я кивнула. — Він мене до нового викладача приревнував…

— Дурниці, ти ж не давала ніякого приводу… Он, всі на нього витріщались, а ти — ні, — здивувалась Катя. — Чому ж він тоді приревнував? 

 — Бо Андрій Віталійовіич попросив мене залишитися після пар, допомогти з контрольними, — зітхнула я. — А я сказала Ернесту, що це був інший викладач…

— А чому ти сказала, що інший? Авжеж, тоді ясно, він вирішив, що ти його обманула, — вона зітхнула. — Хоча я розумію, чому ти не хотіла йому казати, але з його боку виглядає це саме як свідомий обман.

 — Бо вчора, коли ми виходили з універу, Андрій Віталійович на мене дивився, і Ернесту це не сподобалося. Але що, мені в паранджі ходити, щоб ніхто на мене не дивився? Він же не чіплявся, нічого такого. Навіть до руки моєї не торкнувся, поки ми ті контрольні перевіряли… То з чого тоді Ернест влаштовує скандал?

— Ох, а я б хотіла, щоб він моєї руки торкнувся, — зітхнула Катя. — А щодо Ернеста, я ж сказала, він вважає, що ти свідомо обманула його, от і все. Поясни йому може все… Бо якби він був наодинці з кимось, хто на нього запав, а сказав би, що то була якась інша жінка, навіть якщо типу щоб ти не хвилювалась, тобі б це сподобалось? 

 — Думаю, не сподобалось би… — сказала я.  — Мабуть, і справді треба поговорити з ним. І скажу, що якщо Андрій Віталійович буде проявляти до мене якісь знаки уваги, я не буду це схвалювати… Навіть якщо це вплине на мої оцінки. Але я не думаю, що він буде чіплятися чи щось таке. Мені здається, він хороша людина…

— Правильно, — кивнула подруга. — А я запрошу його на танець сьогодні, все, я наважилась! — рішуче додала Катя. — От і повільний танець... Піду прямо зараз!

 — Так, давай, — я усміхнулася. — Триматиму за вас кулачки…

Катя дійсно підійшла до Андрія Віталійовича, який стояв недалеко від входу, і щось йому сказала. Він ледь усміхнувся, але чомусь в цю мить перевів погляд на мене, ніби знав, де я. Потім, коли наші погляди зустрілись, він все ж пішов танцювати з Катею.

Тут же я помітила Ернеста, він був біля барної стійки, де наливали слабоалкоголки і задумливо дивився на мене. Наші погляди зустрілись, він виглядав сумним. 

Я усміхнулася йому і підійшла ближче.

— Пригостиш мене? — запитала, ніби між нами не трапилося непорозуміння. 

— Добре, — він кивнув і замовив ще одну пляшечку для мене. Сьогоднішній бармен, один зі студентів старших курсів, одразу подав її. 

— Не ображайся, будь ласка, — сказала я. — Я була неправа, мені треба було сказати правду про те, кому я допомагала…

— Ладно, це не так важливо, — він похитав головою. — Мене цікавить тільки одне питання: чи подобається він тобі. Якщо ні, то все інше неважливо.

— Звісно, ні, мені подобаєшся лише ти, — я усміхнулась. — А всі інші чоловіки мене не цікавлять…

Ернест потягнув мене до себе на руки. Тут було доволі темно, але все одно всіх було так чи інакше видно через диско-підсвітку. 

— Я кохаю тебе, Агнес, — сказав він, зазирнувши мені в очі. 

— І я тебе дуже кохаю, — відповіла я. 

Ця атмосфера, приглушене світло, музика, Ернест поряд… я почувалася дуже щасливою, і всі проблеми відразу відступили на другий план. 

Аж раптом я помітила, як Ернест ледь насупився, подивившись кудись мені за спину…