37. Агнес

Слухаючи розмову Макса з Ернестом, я відчула, що в мені наростає обурення. 

— Максе, я від тебе такого не чекала, — сказала я, дивлячисмь йому в очі. 

— Він пробрався до мене на роботу, — буркнув Макс. — Стояв прямо під дверима в мій кабінет, нахаба! 

 — То й що? За це треба нападати на людей? — запитала я. 

— Що, пішов жалітись тобі, як мамці? У вас такі стосунки? — хмикнув Макс. — Не мужик, а дитина якась!

— Ходімо, Агнес, — Ернест взяв мене за руку. Був на диво спокійним, хоча зазвичай, коли бачив Макса, виходив з себе. 

Я зітхнула, Макс дійсно мене розчарував. Не дивлячись на нього, пішла далі слідом за Ернестом. Коли ми вже відійшли на достатню відстань, я поцікавилась:

— А чому ти пішов до нього на роботу? Ти ж знав, що він тебе терпіти не може…

— Профіль мій, гроші хороші, — Ернест знизав плечима. — Та я все літо на нього працював, а він навіть не знав. Памʼятаєш про мій підробіток? Так от, я на нього працював. Думав, що оцінить те, що я зробив за той час, і буде головою думати, а не неясно чим. 

— Він дуже злий на тебе, — я зітхнула. — Не зв’язуйся з ним більше, пообіцяй, будь ласка, що не будеш цього робити…

— Не можу пообіцяти, — буркнув Ернест. — Я не можу розповісти тобі всього, Агнес, але і обманювати не хочу. Тому просто скажу, що не можу цього пообіцяти, — він трохи стис мою долоню. 

 — Я не хочу, щоб ви знову побилися, — я благально глянула на нього. — Макс небезпечний, у нього зв’язки зі світом криміналу. Якщо з тобою щось станеться, мені буде дуже погано…

— От побачиш, все буде добре, — Ернест легенько обійняв мене. — І зі мною, і з тобою, Агнес. Я ж обіцяв тобі, що ми будемо завжди разом. І я виконаю свою обіцянку. 

 — Я тобі вірю, — я усміхнулася. Варто йому було обійняти мене, як усі тривоги відступали, і я  відчувала, що попереду у нас довге і щасливе життя. І жоден Макс нам не завадить…

Коли ми вже підійшли до універу і мали розійтися кожен у свою аудиторію, я запитала:

 — То йдемо на дискотеку сьогодні?

— Так, ходімо, — відповів він. — О котрій за тобою зайти?...

***

Сьогодні у нас знову була пара в Андрія Віталійовича. Дівчата, як і минулого разу, закохано дивилися на нього і ловили кожне його слово.  Я ж думала про Ернеста і Макса, про те, як їх не те щоб помирити, я розуміла, що це неможливо, а принаймні зробити так, щоб між ними був нейтралітет. Може, мені самій поговорити з Максом? Я думала, що він би послухав мене, якби я його попросила не чіпати Ернеста. Але якщо Ернест про це дізнається, він може образитись. Якому хлопцю сподобається, коли дівчина ходить і просить за нього, наче він сам не може з чимось розібратися…

Коли заняття закінчилось і більшість групи мало не бігом кинулась до виходу, Андрій Віталійович звернувся до мене:

— Агнес, можна тебе на хвилинку? 

 — Так, звичайно, — я підійшла до його столу. 

Катя вийшла останньою, її обличчя було повернуте до мене, вона мені жестами щось показувала, але я не зрозуміла що саме. 

— У мене до  тебе буде прохання. Якщо в тебе є сьогодні трохи часу, я думав, ти б могла допомогти мені з перевіркою тестів старшокурсників з економічного. Я перевіряв, чи не забули вони все. Я дам тобі відповіді, треба просто порахувати, скільки правильних у кожного і поставити відповідний бал. А я тобі за це додам бал потім, що скажеш? — запитав він. — Хочу встигнути зробити це до дискотеки.

 — У мене є час, залюбки допоможу вам, — сказала я. Економіка була досить складним предметом, і зайвий бал точно не завадить. — Це прямо зараз треба зробити? 

— Ну, у тебе ж ще є пари? Ця була тільки другою. Після твоїх пар зайди до мого кабінету і ми швидко попрацюємо, — запропонував він. 

 — Так, у мене ще одна пара, англійська, після неї зайду до вас, — кивнула я. 

Цієї миті я ще гадки не мала, чим завершиться цей день…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Також чекаю на коментарі! ДЯК)