35 Агнес

Я трохи засмутилася через те, що Ернест не зайшов до мене увечері. Навіть  почала ревнувати його до його роботи.  Але звісно не сказала нічого, зрештою, кожна людина має право на особистий простір. Це мені хотілося проводити разом кожну хвилину, а йому, певно, було важливо побути на самоті. Тож перед сном я трохи поговорила по телефону з Катею, яка все тріщала про Андрія Віталійовича. 

 — Завтра буде дискотека в універі і він теж буде, бо в цей день він черговий, це мені сказала наша староста. Як ти думаєш, якщо я його запрошу на танець, він погодиться?

 — Не знаю, — сказала я. — Зазвичай чергові викладачі за порядком слідкують, а не танцюють зі студентками…

— Але він такий молодий… Впевнена, що його цілком може зацікавити  хтось. Просто треба набратись сміливості, щоб він помітив мене! — впевнено сказала Катя. 

 — Ну, спробуй, раптом щось і вийде, — мені самій хотілося, щоб вона знайшла собі пару, бо було трохи соромно через те, що я стала проводити з нею менше часу відтоді, як почала зустрічатися з Ернестом.  — Буду тримати за вас кулачки…

— Так, я постараюсь! — сказала Катя. — Будемо ходити на подвійні побачення, уяви, як це буде класно! HzsRTyuV

Я подумала, що ця ідея точно не прийдеться Ернесту до душі, він якось несхвально дивився на нашого нового викладача. Але і Андрій Віталійович якось надто уважено стежив за мною, чи це мені так здалося? Ален я не стала питати Катю, чи вона цього не помітила. Якби помітила, то уже б сказала. А так вона була повністю у полоні своїх мрій про красеня-викладача, і на все інше уваги не звертала. 

 — Можливо, — відповіла я. — Підемо тоді на дискотеку всі разом, я Ернеста покличу…

— Давай, буде весело! Тоді побачимось на парах, а потім там… 

 — Добре, до завтра! — завершивши розмову, я усміхнулася. хоча вона й не могла мене бачити. Думка про те, що ми з Ернестом будемо танцювати під романтичну музику, що він обійматиме мене, гріла мені душу… Так непомітно для себе я й заснула…

***

Вранці, як тільки розплющила очі, пішла робити собі каву, і, за традицією, вийшла на балкон. Ранки вже були прохолодні, хоча вдень і стане по-літньому тепло, але ранковий туман і перші золотаві листочки в кронах дерев нагадували, що настаола осінь. 

Ернест також вийшов з кавою, але я помітила дещо дивне. Він чомусь був у водолазці, а до того майже ніколи я його не бачила в них. Колись він казав, що його вони злять, бо є відчуття, ніби вони душать. 

— Привіт, у тебе горло болить? — запитала я. — Що так тепло вдягнувся?

— Та щось таке є трохи, — він кивнув, але в очі мені в цю мить не дивився. — Тобі на першу пару сьогодні? 

 — Так, а тобі?

— Теж, — кивнув Ернест знову. — Підемо разом?

 — Добре, я зараз вдягнуся і зайду до тебе. — усміхнулась я. 

***

Незабаром ми виходили з під’їзду, і тут я згадала про дискотеку, яка відбудеться сльгодні ввечері. 

 — Які в тебе плани на вечір? — лукаво глянула на Ернеста. 

— Ну, я планую провести його з тобою, якщо ти не маєш інших планів, — він усміхнувся.

 — А як тобі ідея сходити на дискотеку? Катя каже, що буде весело…

— Ну, якщо ти хочеш, авжеж, давай сходимо, — Ернест взяв мене за руку. 

 Я пригорнулася до нього,  і ми неквапливо йшли вулицею, аж поки я не побачила людину, чия присутність змусила серце сильніше забитися в грудях, і не через радість від його появи, а зовсім навпаки. До нас наближався Макс Дикий. Була невелика надія, що він просто пройде повз нас. але цього не сталося. 

Коли ми вже порівнялися з ним, Макс поглянув на Ернеста.

— Що, живий після вчорашнього? — хмикнув він. — Треба було тебе таки придушити…