34. Ернест

Я все ж повернувся в минуле знову. Агнес не відпускала мене. Та минула Агнес, яка тепер кохала мене. Мені все більше хотілось придумати спосіб залишитись в минулому назавжди, а не повертатись назад в майбутнє. Я навіть думав, що це можливо, але мене лякало те, що коли я повертався, Агнес все одно була мертвою. Тому я не намагався залишитись. Ну, і ще тому, що щоразу, з кожним поверненням, мені було дуже погано. Я відчував, що у моїх повернень є певний ліміт. 

Я помінявся з Ернестом молодшим прямо на парах. Він заснув на останній з них і саме в цю мить, як виявилось, я використав телефон. 

Коли пари закінчились, я поспішив до корпусу Агнес. Так, я придумаю спосіб. Ми проживемо це життя заново. Якщо я весь час буду поруч, вона точно не помре. 

Ми зустрілись перед її корпусом.

Поруч з Агнес я забував про все і просто насолоджувався митями щастя. Виявилось, для щастя було потрібно так небагато…

Але коли ми вже домовились сходити кудись, я раптом помітив, як якийсь мужик дивився прямо на Агнес. В світлі майбутніх подій мене лякав будь-який підозрілий мужик. І цей в тому числі. Бо хтось таки писав Агнес… Раптом то все ж не Макс? Хоча, ту версію теж варто перевірити.

— Що за тип? Так дивиться на тебе, — я поглянув на неї. — Ти його знаєш? 

 — А, це наш новий викладач, — вона махнула рукою. 

— Не надто він молодий для викладача? На вигляд років двадцять з гаком, ну, може тридцять, — пробурмотів я. 

Викладач виглядав стильно, впевнено в собі, навіть круто. На відміну від мене в минулому. Схоже, я ревнував, хоча Агнес і була зі мною і не давала ніяких приводів сумніватись в ній. 

 Я просто сумнівався в собі, так, це було саме це.

 — Він, мабуть, сам недавно закінчив універ, — Агнес знизала плечима. — Кажуть, дисертацію пише, чи щось таке. Наші дівчата всі від нього в захваті. 

— А ти? — я перевів погляд на Агнес, ледь усміхнувся. Намагався звучати жартівливо, але все одно ревнував її. 

 — Я ні,  — вона усміхнулась. — Залишила його Каті, бо мені потрібен тільки ти! 

З цими словами вона піднялася навшпиньки і торкнулася губами моїх губ. 

Я усміхнувся і трохи поглибив поцілунок. Я дуже сильно кохав Агнес. 

Коли відірвався від її губ, мимоволі поглянув на того мужика знов. Він, щойно побачив, що я дивлюсь на нього, відвів погляд так, ніби і не дивився на нас. Помітив, що я дивлюсь на нього. 

— Ходімо, Агнес…

***

Певно, це перше вересня було одним з найщасливіших днів у моєму житті. Ми прогулялись парком, на вулиці сьогодні було аж спекотно, ніби влітку. 

Потім ми заскочили в невеличку піцерію і пообідали. 

Але мені треба було зрозуміти, що саме я можу змінити, щоб Агнес все ж не померла в майбутньому. Тому я мав діяти. Я планував навідатись до Макса в майбутньому, але що як почати з Макса в минулому? 

Тож коли ми з Агнес вирішили все ж розійтись по своїх квартирах, щоб позайматись, я вирішив піти прямо до закладу Макса. Макс навряд знав, але я вже працював на його компашку влітку, робив просту програмку для ставок і обслуговував її. Це і був той підробіток, про який я не казав Агнес, але який дав мені трохи більше знань про те, чим займається Дикий. 

Для програми мені дали ТЗ ставити віртуальні гроші, нову "валюту", щоб все виглядало просто як гра. Але цю віртуальну валюту треба було класти на рахунки за певним курсом і клали та ставили її прямо на тоталізаторах під час боїв. 

Перед тим, як йти до Макса, я побажав Агнес доброї ночі по телефону. Вона натякала, що я міг би і зайти, але я сказав, що трохи втомився сьогодні.

Сподівався, вона вибачить мені мою брехню, але я мав підібратись ближче до Макса Дикого, бо саме він, схоже, якось був повʼязаний з її смертю в майбутньому…