29. Агнес

Наступного дня погода зіпсувалася. Було хмарно, накрапав дощ, але я все одно вийшла з кавою на балкон. 

За хвилину на своєму балконі з’явився і Ернест. Він виглядав замисленим. 

— Як твоя голова? — запитала я. — Може, варто все ж сходити до лікаря?

— Та вже ніби все добре, — він похитав головою і зітхнув. — А як ти почуваєшся? Вже остаточно одужала? 

— Так, все добре, збираюся на роботу. До речі, дякую, що вчора прийшов мені на допомогу…

— Скажи, Агнес… Я змінився останнім часом, так? — він поглянув на мене якось чи то сумно, чи то все ж замислено. 

— Хм… схоже, ти справді змінився, — сказала я. — Став більш сміливим, впевненим у собі… Ні, ти й раніше був хорошим, але зараз видно, що працюєш над собою…

— І такий я тобі більше подобаюсь, — він не питав, скоріше стверджував, але дивився мені прямо в очі. 

— Ага, — я усміхнулась. — Ти мені дуже подобаєшся таким…

— Значить, може і добре, що я змінився, — він відвів погляд. — Раз тобі подобаюсь, це головне.

— А чому ти так сумно про це говориш? — запитала я. — Наче тобі самому не до душі ці зміни…

— Не знаю, це складно пояснити, — він знизав плечима. — Я ніби… Може, подорослішав, не знаю. Але чомусь радості від цього нема. 

 — У нас же все добре, — сказала я. — Я дуже рада, що ми почали зустрічатися. І впевнена, що це дорослішання принесе нам лише позитив. Я й сама, здається, змінилася…

— Я теж радий, що ми зустрічаємось, — він кивнув. — Я завжди кохав тебе. Добре, може я просто заганяюсь і все нормалізується скоро. Не бери в голову. Головне, що ми тепер разом, з цим я повністю згодний. Щодо тебе… Знай, я кохатиму тебе будь-якою і будь-коли, навіть через багато років… Може, це звучить пафосно, але це правда.

 — Я так само завжди кохатиму тебе, — я послала йому повітряний поцілунок. — Дуже хочу, як пишуть у казках, прожити з тобою усе життя і померти в один день….

— Я теж цього хочу, може, врешті-решт, так і буде, — він кивнув. — Я постараюсь зробити для цього все… 

***

Коли я йшла на роботу, відчувала хвилювання. Як зреагує шеф на вчорашні події? Раптом взагалі вирішить звільнити мене за те, що мій хлопець робив йому зауваження? 

Як тільки увійшла до службового приміщення. одразу, як на зло, побачила його. Він поглянув на мене, зітхнув, а потім усміхнувся.

— Привіт, Агнес. Тобі тепер некомфортно поруч зі мною? Пробач будь ласка… Я не буду більше, обіцяю. Тільки не йди звідси. Я запропонував, ти відмовила, але все ж нормально? Ми ж можемо поводитись далі, як дорослі люди, правда? 

 — Добрий день,  — я відчула, що червонію. — Так, все нормально, я не піду… Я подумала, що ви навпаки захочете звільнити мене…

— Ні, що ти… Я б ніколи так не вчинив, — він похитав головою. — Добре, що ми розібрались, я радий, що ти не ображаєшся на мене. 

 — Звісно, не ображаюсь, — я з полегшенням усміхнулась. 

— Ну, тоді до роботи? — він теж усміхнувся. — Хай сьогодні у нас всіх буде хороший і продуктивний день…

***

В обідню перерву ми сіли за столик разом з Катею, яка цього дня вийшла перший день на роботу після лікарняного. 

 — Ти вже добре освоїлася тут? — запитала подруга.

 — Здається, так. — я кивнула. — Хоча один день прогуляла, бо мала якусь застуду, але вона швидко минула. 

— То може ти від мене заразилась… Але я прохворіла довше, як бачиш… Пробач! — вона склала руки, як на молитву і підморгнула. — Як твої справи? Що відбувалось, поки мене не було?

 — Знаєш, ми з Ернестом почали зустрічатися, — зізналась я. — Почуваюся такою щасливою!

— Вітаю, — вона усміхнулась. — Хоча… Я все ще не розумію, що ти знайшла в ньому, коли поруч є Макс, який весь час тільки про тебе й говорить. Мені нещодавно Оля розповіла, що він на своїх боях сказав Тані, яка йому зізналась, що присвячує кожну свою перемогу одній дівчині, яка зараз не з ним, але він вірить, що все ще зміниться.  І що він не може ні з ким іншим зустрічатись. Це ж він про тебе казав… Тобі так пощастило… 

Я якось і забула думати про Макса, і це нагадування чомусь викликало в мене відчуття тривоги. Немов щось погане мало статися… Але я поспішила прогнати це відчуття і усміхнулася Каті: 

— Може, він з часом зверне увагу на когось іншого, бо зі мною в Макса немає ніяких шансів… Мені потрібен лише Ернест, і ніхто інший його не зможе замінити…

Дві глави за вчора і сьогодні) 

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Також чекаю на коменти!