27. Агнес

Першої миті після пробудження мені здалося, що я досі сплю і бачу хвилюючий сон. Це не могло бути правдою, і все ж, кліпнувши пару разів, я переконалася — видіння не зникло. Це була реальність, і я дійсно лежала, пригорнувшись до Ернеста, а він дивився на мене з ніжністю. 

 — Доброго ранку, — ніщо інше не спало мені на длумку, лише ці банальні слова. 

— Привіт, — він ледь усміхнувся і трохи відсторонився. — Пробач, я заснув… Хотів просто полежати поруч…

 — Мені було дуже тепло і затищно поряд з тобою, — я торкнулася його руки. — Дякую…

— Я хочу завжди бути поряд, — Ернест усміхнувся, але потім трохи насупився. — Бляха, голова болить… Зараз погодую тебе, перевіримо температуру і, певно, піду до себе. Прийду пізніше, добре?

 — Так, звичайно, тобі було тісно тут лежати, от голова і заболіла. Звісно, піди відпочинь, а я можу й сама поїсти, я вже краще почуваюся, — сказала я.  

— Ні, я погодую, — Ернест швидко встав з ліжка, він не дивився на мене, ніби трохи соромився. — Зараз прийду… Яєшню будеш? Чи краще кашу? Таке я зможу приготувати. 

 — Давай яєшню, там у холодильнику була ковбаса і сир, — я усміхнулась. — Тоді зараз швидко сходжу в душ і приєднаюся до тебе на кухні. 

— Добре, зараз все буде… — він теж усміхнувся і пішов з кімнати.

Я поміряла температуру, вона була нормальна. Мабуть, не було сенсу йти до лікаря, сьогодні я побуду вдома, а завтра вийду на роботу, ну, якщо ввечері мені не стане гірше. Поки я почувалася цілком здоровою. 

 — Може, ти екстрасенс і вилікував мене? — усміхнулася, заходячи на кухню, звідки вже долітвм приголомшуючий аромат підсмаженої ковбаси і зелені.  Показала Ернесту термометр. — Дивися, тридцять шість і шість! 

— Супер, — він усміхнувся. — Головне, щоб не піднялась на вечір. Все ж, тобі краще поберегти себе ще сьогодні. Твій шеф дав тобі відгули чи щось таке? 

 — Так, він сказав лікуватися, скільки потрібно. Але, мабуть, якщо сьогодні не буде температури, завтра я вже повернуся до роботи. Може, то був і не вірус, а просто я переохолодилася чи щось таке, а сьогодні вже все прийшло до норми. 

— Все через наше купання, — Ернест зітхнув. — Погана була ідея. Хоча мені дуже сподобалось, коли ми були в воді і цілувались… 

 — Мені теж сподобалось… І зовсім не було холодно, — я відчула, що червонію. — Будемо снідати? — швидко перевела розмову, бо щось вона зайшла в небезпечне русло. — А потім, може, ти підеш відпочинеш?

— Так, давай, зараз я все тобі насиплю… А  потім дійсно піду відпочину…

***

Увечері в мене не піднялася температура, тож наступного дня я зібралася на роботу.  Як завжди, вранці вийшла на балкон з чашкою кави і побачила Ернеста, він уже стояв там, теж з кавою. Помахала йому рукою:

— Привіт!

— Привіт, як твоє самопочуття? — він усміхнувся.

— Я почуваюся чудово, збираюсь іти на роботу. А ти чим сьогодні будеш займатися?

— Я подумую теж знайти підробіток, — відповів Ернест. — Є одна ідея, але це поки що секрет. Не знаю, чи вийде. 

— Щось, пов’язане з компами? — я усміхнулась. 

— Можна і так сказати, в якомусь сенсі, — він кивнув. — В іншому я все одно не дуже розбираюсь.

 — Тоді бажаю, щоб все вийшло! Увечері забереш мене?

— Так, обовʼязково…

***

Наприкінці  робочого дня до мене підійшов мій шеф і сказав:

— Ну як ти, Агнес? — він торкнувся долонею моєї талії, був якось аж надто близько. — Втомилась після хвороби?

 — Та ніби все нормально, я вже втягнулась, — я зробила крок назад, щоб трохи зберегти дистанцію. — Дякую, що відпустили мене тоді..

— Ти для мене особлива… І справа не в роботі… Я подумав, може ми сходимо кудись разом?...