26. Ернест

— Привіт, — я поглянув на неї. — Ти щось сьогодні рано, все в порядку? Бачив, що тебе підвезли на машині…

 — Привіт, — вона трохи знівтилась. — Це мій шеф. Я, здається, захворіла, і він підвіз мене додому…

— Зрозуміло… Якщо ти захворіла, я певно сходжу за ліками і може треба ще щось зробити? Якусь їжу приготувати? — мені хотілось допомогти Агнес, потурбуватись про неї, ревнощі одразу відійшли на другий план.

 — Та мені тут дали з собою, — сказала вона.  — Ну, може, якісь ліки якщо принесеш, то буду вдячна, а їжі не потрібно…

— Це шеф дав? — я все ж ледь насупився і відвів погляд.  Так, я ревнував. — Так. Добре, я тоді піду за ліками… Ти поки поїж. 

 — Може, я тебе почекаю і разом поїмо, — запропонувала вона.  — Ти голодний?

— Так, можна, — я кивнув. — Добре, тоді я швидко. Що в тебе болить? Які симптоми? Я скажу провізору  в аптеці.

 — Горло болить і, здається, в мене підвищена температура… Мабуть, вчора на річці трохи змерзла, але, думаю, це скоро минеться, — відлповіла Агнес. 

— Пробач, будь ласка… — я зітхнув. — Це я винен, — я відвів погляд.

 — Чому ти? Я ж сама хотіла на пляж піти, — вона похитала головою. — І якби я не влаштувалася на роботу, ми пішли б раніше. Так що це чисто мої проблеми. 

— Іди лягай в ліжко, — я погладив її по  щоці. — Ти дійсно гаряча. Градусник в тебе є?

— Є, зараз поміряю температуру. — Дякую за турботу!  

Я усміхнувся і пішов до аптеки. Вона була близько, тож я швидко купив все, що було потрібно, і повернувся до Агнес. Коли смикнув ручку її дверей, ті були незамкнені.

— Агнес, це я! — гукнув я і пройшов всередину. 

Агнес ще тільки-тільки діставала градусник. Певно, я дійсно збігав менш ніж за десять хвилин.

— Ну що, яка температура? — я поглянув на неї.

 — Тридцять вісім, — вона винувато глянула на мене. 

— Я зараз погрію тобі той суп, якщо він остиг, ну і друге, — я підійшов ближче до Агнес і почав накривати її пледом. — Тебе морозить? Чи навпаки жарко? Якщо жарко, не варто накривати.

 — Трохи морозить. Треба зробити чай з малиною, в мене є в холодильнику.

— Тоді сиди накрита, давай я подам тобі пульт, — я взяв пульт і подав Агнес. — Зараз прийду з чаєм і супом…

***

Ми з Агнес подивились якийсь серіал по телевізору після того, як вона поїла і випила чай. А потім її очі заплющились і вона задрімала. 

Я не хотів залишати її хворою, тому вирішив залишитись тут, хоч вже і було доволі пізно. Сподівався, що вона не розсердиться. 

Подумав, що подивлюсь трохи телевізор, а потім лягу на підлогу, щоб вона не засоромилась. Все ж, Агнес була ще цнотливою, я в цьому не сумнівався. Так як ми дружили багато років, я в цьому був впевнений на всі сто відсотків.

Агнес була не вітряна і вона чекала правильного моменту. Інакше вона б захотіла цього ще вчора, не сказала б не попспішати.

Я ледь усміхнувся і прикрив очі. Просто на хвилиночку… Я так давно мріяв про те, що зможу бути так близько до неї, що заслужив на це, правда?....

***

Перше, що я відчув, так це те, що в мене страшенно боліла спина. 

Авжеж, це було логічно, якщо врахувати, що я спав в якійсь дуже незручній позі.

Я розплющив очі і побачив, що лежу на вузькому дивані прямо поруч з Агнес. Хоча "поруч" це неправильне слово. Наші ноги сплелись, мої руки лягли їй на талію, а вона всм тілом притискалась до мене уві сні. Здається, вона була вже не така гаряча… Точніше, вона була до біса гаряча зараз, коли я дивився на неї, але не в тому сенсі гаряча. 

Тіло одразу відреагувало, ще раніше, ніж я про це подумав. 

І як на зло саме в цю мить Агнес розплющила очі.

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна)

Чекаю на коменти