23. Ернест

Ото я лоханувся з тими телеграм-каналами… Бляха, треба бути обережнішим. Певно ж, я не маю права говорити слова з майбутнього, мало як це може вплинути на світ… Ну, Агнес, схоже, зовсім не зрозуміла, що я мав на увазі.

Ми швидко переключились на фільм, останні "Сутінки", як виявилось, якраз вийшли в дві тисячі дванадцятому.

Я взагалі не памʼятав, про що був саме цей останній фільм, ну і не скажу, що він був аж надто цікавий. Було видно, що авторка вже просто намагалась заробити грошей на популярній серії.

Але Агнес, здається, подобалось.

Правда ближче до кінця фільму я відчув, як її голова опустилась на моє плече. Тіло від цієї близькості навіть здригнулось, по ньому пробігли мурашки. Але коли я повернув голову, то побачив, що Агнес заснула.

Вона була така мила уві сні. Мені хотілось бачити її різною, і такою також. Я б хотів засинати і прокидатись із нею щодня. Більше мені для щастя нічого й не було треба. 

Я дуже сильно кохав її.

Коли у фільмі почались титри, я обережно підхопив Агнес на руки, вона не прокинулась. 

Поніс її до спальні і обережно вклав в ліжко.

Вже коли клав її, Агнес все ж розплющила очі і наші погляди зустрілись.

— Спи, — сказав я тихо їй в губи. 

 — Добраніч, — сонно усміхнулася вона і знову заплющила очі. 

— Добраніч, Агнес, — я все ж не втримався і коротко торкнувся губами її губ, а потім відсторонився. Агнес вже знову спала…

***

Повернення цього разу було мʼякшим, ніж зазвичай. У мене навіть голова не сильно розколювалась. Я подумав, що це хороший знак.

Але коли встав з дивану, перед очима все попливло і мене буквально підкосило.

Я впав на підлогу без сил. Не міг навіть поворухнутися. Це було страшне відчуття, ніби я зовсім втратив контроль над тілом і міг тільки дивитися.

Серце билось дуже часто, очі сліпило світло. А поворухнутися я так і не міг. 

Стало страшно. А що як я помру? Просто тут, на цій підлозі? Мене ніхто не врятує…

Паніка підступила до горла. Але чіткість зору раптом повернулась і тепер світло вже не сліпило так сильно.

Ще за мить я зміг поворушити пальцями, а потім і обпертись руками об підлогу. Ще за хвилину я на карачках доліз до дивану, на якому лежав мобільний. 

Викликати швидку? І що я їм скажу? Про повернення в часі точно казати не можна, мене ж в дурку запхають…

Але голова розколювалась нещадно. Все ж, це могло бути небезпечно…

А що як переміщення дійсно вплинули на мій мозок? І мене запроторять в клініку? Тоді я не зможу повертатися назад, не зможу врятувати Агнес… 

Саме в цю мить, коли я вже більш-менш прийшов в себе, мій телефон задзвонив. Я поглянув на екран і побачив, що вже була майже десята. Бляха, я знову запізнююсь!

А дзвонив мені Ден…

— Алло? — я намагався говорити максимально бадьоро. — Привіт, Дене, я проспав знову, пробач.

 — Привіт, вже прийшли виписки з планшета і телефона Агнес, — сказав він. 

— Правда? Вони швидко. Добре, я зараз приїду. Не дивись без мене нічого, скоро буду…

Я відбив виклик і став швидко збиратись. Видалені листування, які мали відновити, могли пролити світло на те дивне обірване листування. Крім того, там могли бути і якісь інші зачіпки. Мені було важливо самому в цьому розібратись, цю справу я не міг довірити нікому.

Якщо я дізнаюсь, як Агнес потрапила в той час в те місце, я точно зможу все поміняти… Я впевнений, у мене вийде. Я зможу попередити її і тоді вона буде жити… 

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна. 

Також чекаю на коменти, дяк)