21. Ернест

— То що, бачу, ти знайшов планшет? — раптом почув я голос Дена за своєю спиною. — А що це… Твої фотки? 

Я обернувся і побачив Дена, він роздивлявся наші з Агнес фото. 

— Мої. Але я тут ще студент, — я зітхнув. — Ми обоє тут студенти… 

 — Така красива дівчина, дуже шкода її, — сказав він.

— Я знайду винного, обовʼязково, — сказав я рішуче.

Це дійсно була моя задача номер один зараз. Я зможу змінити минуле, якщо дізнаюсь, що з нею сталося і чому вона була в тій машині. 

— Ти знайшов щось в кухні-студії? — додав, щоб перевести тему. 

 — Нічого особливого, — він знизав плечима.  — А ти знайшов якісь зачіпки в планшеті?

— Ну, планшет у мене, — я показав йому планшет. — Досліджу його вже на роботі. Треба дізнатись, з ким вона листувалась, кому дзвонила. Також зробимо запит в телефонну компанію. Тут є одне дивне повідомлення… Але мені треба час, щоб з усім розібратися. Поїхали до відділку…

***

В офісі, після дзвінка в телекомпанію, я все ж показав Дену те повідомлення, бо більше нічого цікавого в її планшеті не було. Ми якраз були в кімнаті з дошкою, до якої я додавав фотки раніше.

— Отже, тут всього одне повідомлення, але з тексту ясно, що вони спілкувались раніше. Що думаєш? — я додав на дошку роздруковане повідомлення.

Може в якійсь іншій ситуації це б і не стало якоюсь зачіпкою, але в справі Агнес зараз не було ніяких інших зачіпок, тож… 

 — Чому ж тоді немає попередніх повідомлень? — став розмірковувати Ден. — Спілкувалися з іншого номера? Чи Агнес видалила те листування?

— Я переглянув її чати за останні півроку, їх було не так багато, вона не сиділа в месенджерах… І тут нічого такого не було. Можливо, хтось із них двох дійсно видалив все. Певно, Агнес, раз цей залицяльник казав про те, що вона не відповіла. Я щойно подав запит в телефонну компанію, вони мають прислати нам все видалене сьогодні до вечора. 

 — Так, може, вона заблочила його і він написав з нового номеру? Таке теж можливо… Треба дізнатися, хто це їй писав. У матері, може, запитати?

— Ти ж чув її, вона не знала ні про яких чоловіків, — я зітхнув. — Добре, зараз ми можемо тільки чекати на інформацію. Коли вона в нас буде, має стати простіше…

***

Коли телефонна компанія прислала нам все потрібне, а ми ще подали запит на власника номеру, з якого писали, я засмутився.

Бо картка вже давно була вимкнена. І телефон, з якого вона використовувалась, за ІМЕІ також вирахувати не змогли. Гад знав, що робить.

Але з іншого боку, він настільки заморочився, що я розумів, що ми з Деном були на правильному шляху. 

Коли я розповів все це Дену, він погодився з моїми висновками. Але вже було доволі пізно і ми вирішили поїхати по домівках і відпочити.

І тут я згадав, що сьогодні мав зустрітись з Агнес… А вже був майже час…

***

Коли ми цілувались в воді, я подумав, що хочу залишитись тут назавжди. Завжди бути з нею і не допустити того, що трапилось в майбутньому.

Вона відповідала на поцілунки, була так близько, що я сходив з розуму від цієї близькості.

Моя рука потягнулась до її купальника і коли я торкнувся її, тілом немов розряд блискавки пройшов.

Агнес у цю мить трохи відсторонилася. 

 — Не треба поспішати, — прошепотіла вона.Її груди часто піднімалися, немов вона швидко йшла чи бігла. 

— Пробач, — пробурмотів я, але сам теж дуже важко дихав. Я опустив руки їй на талію і просто обійняв її. — Я не буду поспішати, обіцяю… 

***
привіт, дяк за коменти та сердечка)