20. Агнес

Ернест, побачивши моє розгублене обличчя, тут же наблизився до столика, де сиділи Макс і його приятелі. Він став біля мене і сказав:

— Агнес, ходімо на пляж, як планували? У тебе ж вже закінчилась зміна, вже рівно дев’ята. 

 — Так, авжеж, — сказала я і вже більш впевнено поглянула на Макса. — Ви вже вироішили, що будете замовляти?  

— А хіба ти не обслужиш нас до кінця? — Макс насупився. 

— У неї зміна завершилась, — Ернест також насупився, вони пропалювали одне одного поглядом.

 — Я можу вам щось принести, але не можу тут довго стояти, — сказала я. — Вирішуйте, а якщо вам потрібен час, то я піду і покличу когось з інших офіціантів, бо моя зміна вже скінчилась. 

В цей час до нас підійшла Катя.

 — Потрібна якась допомога? — запитала вона. — Можеш іти, Агнес, відпочивай, я сама обслужу цей столик. 

 — Дякую, — сказала я їй, і ми з Ернестом відійшли від компанії Макса. Останнє, що я побачила це погляд Макса, який дивився на мене якось сумно. Це було зовсім не схоже на нього…

 — Зараз я перевдягнусь, і підемо, — сказала я Ернесту. — Почекай пару хвилин, будь ласка. 

— Добре, чекаю, — він кивнув і ледь усміхнувся.

Я швиденько зняла уніформу, одягнула свою сукню, причесалася перед дзеркалом, мазнула по губах ніжно-рожевою помадою і, підхопивши свою сумку, вийшла з роздягальні. Підійшла до Ернеста, відчуваючи себе безмежно щасливою. Передчувала чудовий вечір, коли нам ніхто не стане на заваді. 

— Я готова, можемо йти, — сказала, дивлячись на нього. 

— Так, ходімо, — він взяв мене за руку і повів до виходу з кафе. 

Ми пішли на пляж пішки, йти було недалеко. Незважаючи на те, що була дев’ята вечора, в цей червневий вечір надворі ще було світло, і коли ми вже прийшли до річки, я запропонувала:

— А що, як нам зробити фото на згадку? Зараз, на заході сонця, таке гарне освітлення…

— Давай, — Ернест усміхнувся і підійшов ближче, а потім обійняв мене за талію. — Знаєш, ти дуже красива сьогодні, — прошепотів він мені на вухо.

— Дякую, — я відчула, як моє серце забилося частіше. Він був так близько, його тепла рука обіймала мене, ніби захищаючи від усього поганого. — Я така щаслива сьогодні, — прошепотіла, дивлячись в його очі. 

— Я теж щасливий… — він зробив фото, після чого одразу сховав телефон і подався вперед, торкаючись своїми губами моїх і прикриваючи очі. 

Я відповіла на поцілунок, відчуваючи, як по всьому моєму тілу розливається тепло від ніжного дотику його губ.

— Підемо в воду? — запитала, коли наші губи розімкнулись. 

— Так, — кивнув Ернест, його подих трохи збився від поцілунку. Він стягнув з себе футболку і я вперше побачила його напівоголеним вже як свого хлопця. 

Мимоволі затримала погляд на його торсі, а потім мені стало соромно, і я відвела очі. Розстібнула гудзики на сукні і скинула її, залишившись в купальнику. Потім першою побігла до води, зайшла по кісточки, відчуваючи, яка вона тепла після спекотного дня. 

Ернест зняв штани і також лишився в плавках, і пішов за мною.

Вже за мить він опинився поруч і обійняв мене в воді. Зараз, коли ми були лише в купальнику та плавках, це відчувалось так, ніби ми були в білизні. А вода ще додавала гостроти відчуттям.

— Агнес… — він ледь облизнув губи і подався вперед, знову цілуючи мене.

Це було таке хвилююче відчуття, мені хотілося, щоб ця мить тривала якнайдовше.  Мене не тривожило те, що на нас міг хтось дивитися. Зараз для мене в цілому світі існував лише Ернест. 

 — Я кохаю тебе, — вирвалось у мене несподівано для мене самої. 

— Я теж кохаю тебе, Агнес, — прошепотів мені в губи Ернест… 

***
діліться враженнями і ставте сердечко книзі, дяк)