15. Ернест

Чому Агнес заговорила про всі ці повернення в часі, я не знав. Це було дивно. Вона ніби дізналась правду, але вона не могла її дізнатися. 

Але я знав одне напевно: у нас буде щасливе майбутнє, я зроблю все заради того, щоб вона була жива і щаслива. 

Але чим довше ми сиділи, тим більше в мене боліла голова. Певно, це був відкат за те, що я повернувся в минулому ще раз в минуле. 

Я підозрював, що це не вплине на мене позитивно. Повернення в часі явно були сильним навантаженням на моє тіло і свідомість.

Хоча, ну, поваляюсь трохи на дивані, відпочину, і все буде нормально, так вже було. 

Але чомусь я відчував, що цього разу буде інакше. Може тому що навіть в цьому часі в мене голова розколювалась так сильно після цього випадку, коли Агнес лед не померла.

В якусь мить, коли я їв морозиво, побачив, що з носа прямо в кляте морозиво закрапала кров. Вона була густа і майже чорна. 

— Ой, в тебе кров, — Агнес простягнула мені паперову хустинку. — Може, ти на сонці перегрівся?Треба полежати, відпочити…

— Хтозна, — я взяв хустинку і приклав її до носа, закинувши трохи голову. — Але ми хотіли на пляж… — я зітхнув. Вже уявляв Агнес в купальнику. Це було б так класно… 

 — Сходимо завтра, я не хочу, щоб ти захворів, — сказала вона. — Може, звернутися до лікаря?

— Це всього лише кров з носа, — я знизав плечима. — Все нормально… Зараз трохи посиджу і все пройде. І тоді підемо додому сьогодні…

***

Коли ми дійшли до наших квартирок, я переплів наші пальці. Голова все ще страшенно боліла. Певно, мені треба було повертатись в свій час, сьогодні опівночі, вже за пару годин, це і зроблю. Якщо ми з Агнес зустрічаємось, майбутнє має змінитися. Вона має вижити. 

— Тоді сходимо завтра на пляж, так? — я зазирнув їй в очі і ледь облизнув губи. Мені хотілось цілувати її. Хотілось запросити до себе зараз. Але, певно, ще рано? У нас було всього одне побачення, я не хотів, щоб Агнес думала, що мене турбує тільки секс. Та і голова все ще боліла. 

 — Так, ти сьогодні відпочинеш, а завтра сходимо на пляж, — вона підвелася навшпиньки і торкнулась губами моїх губ. 

Я обійняв її за талію і одразу трохи поглибив поцілунок. Агнес зводила мене з розуму, заводила з півоберту. Я шалено кохав її. 

Але мав відпустити зараз.

Тому я ледь відсторонився.

— До завтра, Агнес…

***

Коли зайшов до квартири, сили зовсім почали покидати мене. Але треба було написати Ернесту молодшому. Пояснити йому все. Я не хотів, щоб він мене видав. Тому швидко описав все, що відбулось сьогодні, в зошит, і залишив зошит на столі, за яким колись навчався. 

Потім ліг на ліжко і став чекати півночі, втикаючи в мобільний. Це була така стара версія телефону, що в ньому практично нічого не було. Довелось грати в довбану змійку.

Але врешті-решт я дочекався потрібного моменту і змінив дату.

Все, як і завжди закружляло і я провалився в темряву…

*** 

Прокинувся я від дзвінка телефону і навіть не одразу зрозумів, в якому часі я зараз. Перше, що кинулось в очі — кров. Вся моя подушка була в застиглій крові і з білої перетворилась в брудно-бордову. 

Телефон продовжував наполегливо дзвонити, я зрозумв, що він лежить на підлозі.

Потягнувся до нього і побачив, що мені дзвонить Ден. 

І що вже… бляха, вже десята ранку! 

Я аж підхопився з ліжка і підхопив телефон, швидко відповідаючи на виклик.

— Алло?

— У тебе все добре? Чому не прийшов на опитування свідків? 

— Ви вже почали? Я зараз буду… Дай мені двадцять хвилин… Я проспав… 

***

хеллоу) Ось і чергова глава! Будь ласка, поставте книзі сердечко і додайте її до бібліотеки, щоб не загубити! 

Якщо ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік через пошту чи фейсбук, і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки і поставити їй сердечко, щоб точно не загубити її! 

Також чекаю на коменти) дяк