7. Ернест

Коли наші з Агнес погляди зустрілись, я сковтнув слину. Вона була прямо тут, переді мною, така близька, щира, ніжна, кохана… Моя кохана. Зараз я чітко розумів, що не переставав кохати Агнес ані на мить свого життя.

Агнес раптом заплющила очі і потягнулася до мене всім тілом, явно очікуючи, що я її поцілую. 

Моє серце забилось частіше. Ніби я зараз дійсно був студентом, а не дорослим чоловіком, що мене так заводила навіть думка про простий поцілунок.

Телефон в кишені пілікнув, сповістивши про те, що розряджається, але мені було все одно.

Я подався вперед і вирішив, що залишусь тут назавжди і не буду шукати шляху назад. Якщо я проживу всі ці роки з Агнес заново, вона не помре, сто відсотків…

Але не встиг я торкнутись її губ, як телефон видав останній писк, що означав, що він сів.

І раптом все навколо потемніло і закружляло, як тоді, коли я перемістився сюди.

Темрява поглинула мене, я не встиг нічого зробити. Останнє, що бачив, так це її губи в міліметрі від своїх…

***

Я прокинувся раптово.

Лежав прямо на підлозі там, де до того змінював дату. Голова страшенно боліла. Я поглянув на свою руку: на ній знову не було татуювання. 

Почав шукати мобільний і знайшов в кишені. Він сів, прямо як в моєму… Сні? Тобто, я спав? Мені наснилось, що я повернувся до Агнес? 

Я чітко памʼятав, що коли я міняв дату, на телефоні був майже повний заряд. Це відбувалось під час вечірніх новин. 

Я підвівся і пішов до зарядки, вставив в неї телефон. 

Мобільний майже одразу увімкнувся. 

Тут пройшло всього півгодини… І то, можливо, я просто півгодини валявся в відключці. 

Все ж, це був сон…

Я зітхнув і почав знову пробувати змінити дату, але нічого не виходило, точніше, дата мінялась, але від того не змінювалось нічого навколо. 

В голові раптом зʼявилась надія, що раптом і смерть Агнес мені теж наснилась?

З завмиранням серця я йду до компа, де я покращував відео. Але, як на зло, все на місці. Агнес мертва… А мені все це просто прибачилось….

***

Зранку я прокинувся зовсім ніякий. На автоматі прийняв душ, навіть на пробіжку не пішов. Шмат в горло також не ліз, тож я заварив собі кави в термос і пішов геть з квартири.

Треба було йти працювати.

Коли прийшов на роботу, до мене одразу звернувся шеф:

— Ти не захворів, якісь такі синці під очима і дуже блідий?  

— Він вчора в офіс дзвонив і запити кидав вночі, про ту перестрілку і дівчину, яка загинула, — сказав Ден. Він до нас нещодавно перевівся. Був ще тим гулякою, а ще постійно хвалився своєю сестрою. Здається, у нього був сестринський комплекс. Ну, що візьмеш з цих жовторотиків. Він рвався в бій і хотів в інший відділ, але поки що був прикріплений до нас. 

 — Ти знаєш цю дівчину? — повернувся до мене шеф. — Чому вона так тебе зацікавила?

— Так, я її знаю, — я кивнув. — Вона була моєю сусідкою в університетські роки. 

Раптом моя рука якось трохи заболіла, там, де раніше було татуювання. Я поглянув на запʼясток і помітив там невеликий шрам, якого раніше не було. І тут же згадав, як смикнувся під час тату… Другий раз, а не перший, коли уві сні потрапив у минуле. Але якщо це був сон, як у мене міг зʼявитись шрам?... 

Це відкриття шокувало мене. Але я не міг видати себе перед шефом чи колегами. Бо подумають, що в мене дах поїхав… 

— Ясно, — шеф був трохи розчарований, бо вже подумав, що я можу пролити світло на її смерть.  — Ти хочеш зайнятися її справою? 

— Так, хочу, — одразу відповів я. Знав, що якби у нас з Агнес були ближчі стосунки, мене б ніколи не допустили до цієї справи. Але так як ми не були разом, все було нормально. 

 — Добре, в принципі я й хотів її тобі доручити, — він знизав плечима. — Тому займайся, опитай свідків і все інше зроби. 

— Добре, — я кивнув.

Хоча насправді мій план був зовсім інший. Я знову повернусь в минуле. Розгадаю, як працюють ці переміщення, і обовʼязково врятую її….