5. Ернест

Я був дуже злий і роздратований. Дикий, авжеж. Він дійсно того разу зіштовхнувся з нами. Але все було зовсім інакше. Агнес не захотіла піти туди. Чому ж в цій версії минулого вона захотіла? Невже їй подобався Макс? Бляха… 

Певно, я поводився надто агресивно, але я не міг себе стримувати. 

А Дикий дійсно був не тією людиною, з ким варто жартувати. Я мав врятувати життя Агнес, а не зробити ще гірше… 

Перший бій пройшов доволі швидко, хлопець з клубу Макса в другому раунді завалив хлопця з іншого клубу. 

А потім на ринг вийшов і сам Макс. Проти нього був величезний мужик. Хоча, це і була одна вагова категорія, принаймні, мала бути одна, певно, Макс був на її нижній межі, а цей мужик — на верхній.

— Сподіваюсь, його нокаутують, — буркнув я. 

 — Я теж сподіваюсь, — голос Агнес був засмученим.  — Вибач, що я те ляпнула… про поцілунок…

— Ну, він тобі подобається, Макс типу крутий поганий хлопець, всім вам такі подобаються, — я хмикнув. — Забий. 

 — Я б не сказала, що він мені подобається… — вона зітхнула. — Він просто якийсь провокатор… Дивиться на тебе і ти робиш те, що він хоче, а вже потім те розумієш… Що то була не твоя ідея, а він тебе до неї підштовхнув…

— Пофіг ,— буркнув я. 

А бій вже почався. На диво, Макс непогано ухилявся. Я не хотів визнавати, що він може бути непоганим бійцем, хотів вважати, що все це підлаштовано, і його вірогідна перемога теж.

Але я не дарма служив в поліції і вже фальшиву бійку від реальної точно зміг би відрізнити.

Макс бився по-справжньому. І його суперник був дуже розлючений. Не дивлячись на перевагу в зрості і вазі, він не міг попасти в Макса. А той його вимотував. В якийсь момент Макс підібрався до нього майже впритул і вдарив кулаком в підборіддя так, що його супротивник похитнувся, а за мить і зовсім впав.

Він втратив свідомість…

— Ну от, наші сподівання були марними, — я зітхнув і поглянув на Агнес. Судді вже відрахували десять секунд і підняли руку Макса, як переможця.

 — А якщо я його в щічку поцілую, це рахуватиметься? — з надією запитала Агнес.

— Ти мене питаєш? — я закотив очі. — Звідки мені знати? Хоча, я не думаю, що цей вже майже бандит на таке погодиться. 

 — Ну, на інше я не погоджусь, — вперто сказала вона. 

— Побачимо, що буде, — сказав я все ще роздратовано. Мене злила ця ситуація. Це я був винен насправді.

Бо я змінив щось в Агнес, коли зʼявився в цьому часі. Змінив так, що вона захотіла піти з Максом. 

Буквально за якихось пʼять хвилин до нас підійшов і сам Макс. Він все ще був в своїх зелених шортах з рингу, але накинув зелений мало не шовковий халат зі своїми ініціалами "МD" на спині. Бляха, такий випендрьожник! Але ці літери, це скорочення, чомусь здалось мені знайомим.

— Агнес, я тут! Бачила, як я його нокаутував? — весело запитав Макс. — А він же величезний, думаю, наступного разу вже перейде в вищу вагову категорію!

 — Ага, це було вражаюче, — сказала Агнес, дивлячись на Макса мало не з захопленням. 

— Я чекаю на свою нагороду, — він зазирнув їй в очі і облизнув губи, а його долоня потягнулась до її талії.

Я стис руки в кулаки. Ну чому моє тіло зараз було таким до сорому слабким? Я ж стану копом, причому спочатку саме тим вуличним копом, а не офісним планктоном!

І як зміниться майбутнє, якщо Агнес і Макс зараз поцілуються? Що як вони тепер будуть разом?... 

Бляха… Я ж не так все мав змінити, а інакше… 

***

хеллоу) Ось і чергова глава! Будь ласка, поставте книзі сердечко і додайте її до бібліотеки, щоб не загубити! 

Якщо ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік через пошту чи фейсбук, і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки і поставити їй сердечко, щоб точно не загубити її! 

Також чекаю на коменти) дяк