Епілог

Нарешті випускний вечір в Школі Відьом. Так швидко пролетіли ці п'ять років мого навчання. А я ж згадувала той час, коли думала, що моє життя буде нудним. Що мені доведеться стати лікарем, адже я мріяла про пригоди. І за ці п'ять років в мене їх було не мало. Навіть після перемоги над Чорним Чаклуном нас чекало немало небезпек. Але ми впевнено з ними всіми впоралися та нарешті розібралися з ковенною магією. Тепер, коли ми всі закінчили навчання, нам вдалося отримати роботу в Раді Відьом, і наше слово буде досить вагомим. Ну що ж, досить непогано, маю визнати. Чудове майбутнє.                                                                                                                                          

За цей час немало сталося. Мої батьки зараз жили щасливо, і зовсім скоро чекали на появу дитини. Через те, що ми жили набагато довше за звичайних людей, це взагалі нікого не здивувало. А я ж хотіла молодшу сестричку, з якою я точно знайду спільну мову. Еліна та Паша продовжували свої стосунки, і я справді раділа за них. Якось несподівано для нас Спайк почав зустрічатися з Лілою. Навіть не думала, що в них є симпатія. Але побачимо, що з того вийде. Кімі теж знайшла своє щастя з одним хлопцем.                                                                                                                               

Все було справді чудово. В мене були неймовірні друзі, щаслива родина і коханий хлопець. Так, ми з Пітером досі разом, і я дуже цьому рада. Поруч з цією людиною я себе відчуваю королевою, адже відчуваю наскільки сильно він мене кохає. За цей час я познайомилась з його родиною і знайшла спільну мову з Еліс.                                                                                                                                          

- Ти так прекрасна, - тихо підійшовши до мене, сказав Пітер. 

На випускний вечір я вирішила вдягнути довгу світло-лавандову сукню, що відкривала мої плечі та спину. Перекинувши волосся на один бік, я якраз вдягала довгі сережки. Мені і справді подобалося те, як я виглядаю, і слова Пітера це підтвердили.                                                                                             

- Як і завжди, - розсміялась я. 

- І чим я заслужив отримати таку чудову дівчину, - посміхнувся він, поцілувавши мене в шию. - Ася, я так тебе кохаю.                                                                                                                                               

Я повернулась до Пітера та поцілувала його. Мені настільки було комфортно з цим хлопцем, що я вже навіть не уявляла свого життя без нього. Перша закоханість досі залишилась зі мною, і навіть не збиралась зникати.                                                                                                                        

- І я тебе кохаю, - посміхнулась я. 

- Ніколи не втомлюсь це чути.

Після цих слів Пітер знову поцілував мене, притягнувши в свої обійми. І я би хотіла так провести все життя. Але в нас ще буде час, адже ми створені одне для одного...