Еліна

Нарешті нам вдалося перемогти Чорного Чаклуна, і після цього наше життя прийшло в норму. Якось так дуже швидко настав момент, коли Паша закінчував Школу Відьом. Ні, я розуміла, що він і так майже весь час буде тут до того моменту, доки весь ковен не закінчить навчання, але все ж його не буде поруч весь час.                                                                                                                        

Ми продовжували наші стосунки, і все було чудово. Ні, ми періодично сварилися, проте нічого серйозного. За цей час я зрозуміла, що по-справжньому кохаю Пашу. Я навіть познайомила його зі своєю родиною, хоча й не дуже цього хотіла. Але тепер вони інакше ставилися до мене, адже вважають хлопця хорошим вибором. Ще би, представник відомого відьомського роду Чорнотій. Також ми налагодили стосунки з Лілою і тепер були дуже близькими. А от з Асьою стали чудовими подругами.                                                                                                                                                       

Зараз був останній день перед випускний балом, і після цього нам доведеться роз'їхатися по домах. А наступного навчального року все вже буде інакше. Зараз ми просто були в моїй кімнаті. Кімі за сімейними обставинами ще вчора поїхала додому, а Ася була в Пітера. Я зручно вмостилась в обіймах Паші. Так не хотілося аби цей момент колись припинявся. Проте все хороше рано чи пізно закінчиться. А зараз я насолоджуюсь.                                                                                                            

- Про що ти думаєш? - запитав хлопець. 

- Про все, що взагалі зараз відбувається, - чесно зізналась я. - Про те, як все складеться далі в нас з тобою.                                                                                                                                                              

- А що тут не зрозумілого? - Паша уважно дивився на мене. - Якщо я тобі не набридну, то будемо далі будувати наше майбутнє разом. Я вже просто не уявляю свого життя без тебе, адже ти так потрібна мені.                                                                                                                                                 

- Ти справді так вважаєш? - запитала я. 

- Так, адже це вже не просто симпатія, Еліно, - Паша хвилювався, чи мені здалося? - Я кохаю тебе, по-справжньому.                                                                                                                                               

Ці слова змусили мене на мить перехопити дихання. Невже Паша міг мене по-справжньому кохати? Хлопець, який займає важливе місце в моєму житті. Якусь мить я просто мовчала. Ще й зараз подумає, що я не відчуваю до нього нічого.                                                                                                    

- Я теж кохаю тебе, - прошепотіла я. 

Паша посміхнувся, ще ближче притягнувши мене в свої обійми, а потім ніжно поцілував. Я справді була щаслива поруч з цим хлопцем. Здається, він саме той, хто створений для мене. І заради нього я готова на все...