Глава 8

Від битви з Чорним Чаклуном ми відходили занадто довго. А враховуючи ще те, що наш ковен витратив занадто багато сил на ритуал позбавлення сил, тому на відновлення потрібно було багато часу. Мені сказали, що я кілька годин була без свідомості. Але поступово наше життя приходило в норму. Решта семестру пройшло доволі не погано, і наближався Новий Рік, одне з моїх улюблених свят. Однак ми вирішили, що проведемо ці канікули тут. І справа не в тому, що ми будемо розвивати ковенну магію. Нам хотілося провести час всі разом. До того ж ми почали зустрічатися з Пітером, і я хотіла проводити з ними якомога більше часу.                                                                                               

От і зараз ми сиділи на нашому улюбленому місці в кінці острову. Саме тут ми могли побути вдвох, адже точно ніхто би не потурбував. І я обожнювала такі моменти, адже поруч хлопець, якого я люблю. Невже справді саме це почуття? Мені здавалося, що це просто закоханість. Однак я вже не уявляла своє життя без нього. Хотілося бути поруч, турбуватися про нього. А за цю посмішку я би віддала все на світі. Що зі мною відбувається?                                                                                                                  

- Тут так гарно, - врешті сказала я. - Здається я ніколи не забуду ці місця. Навіть коли пройде багато років.                                                                                                                                                                   

- Але в твоєму житті ще багато вражень буде, - Пітер ніжно поцілував мене. - І я готовий про це потурбуватися.                                                                                                                                                  

- Справді? - посміхнулась я.                                                                                                                              

Але я знала, що Пітер і справді любить мене. Він зізнався в цьому ще кілька тижнів тому. На жаль поки я не змогла сказати те ж саме, але хлопець і не наполягав. Пітер притягнув мене ближче в свої обійми та продовжив цілувати. Так дивно досі було, що в мене є хлопець. Та й взагалі життя так змінилося. Раніше я готувалася до нудного життя, а тепер постійно різні пригоди. Поруч неймовірні люди, яких я любила.                                                                                                                                                                

- Ти потрібна мені, - сказав Пітер. - Більш за все на цьому світі. І я кохаю тебе. Знаю, що ти поки не готова мені відповісти...                                                                                                                                   

- Я теж тебе кохаю, - перервала його я.                                                                                                           

Пітер спочатку здивовано дивився на мене, адже здається подумав, що йому почулося. Проте я справді це думала. Він не просто мені подобається, це саме кохання. І я хотіла, аби Пітер про це знав. А потім хлопець поцілував мене і я забула про все на світі...