Глава 7

Ми дуже довго готувалися до ритуалу, який дозволить позбавити Чорного Чаклуна його магії. Ще й довелося саме заклинання вчити на пам'ять. Однак проблемою було те, що ми так його і не спробували провести, адже ніхто не хотів залишитися без магії. Тому залишається тільки сподіватися на те, що в нас все вийде.                                                                                                                                 

Тому поки інші будуть битися, ми маємо готуватися, бо в нас своє завдання. Та й Пітер досі не відновився після останньої битви, і йому буде досить важко. Я сподівалась, що він хоча б впорається з цим всім. Після того, як я поговорила з Дрейком, мені стало набагато легше. Тим паче я майже весь час проводила з Пітером, і, здається, він все зрозумів. Еліна взагалі сказала, що ми почали себе поводити як пара. І, скоріш за все, це так і було. Спочатку розберемося з Чорним Чаклуном, а вже потім будемо вирішувати зі стосунками.                                                                                                          

Залишалося тільки одне - чекати, коли Мартінез прийме рішення напасти на Школу Відьом. І Рада спеціально робила провокації, про які нам, звичайно, нічого не розповідали. Чи через те, що нам це не потрібно. А можливо після всього їм важко було комусь таке довіряти. До того ж деякі досі думали, що Спайк підтримує батька.                                                                                                                                  

І ось цей день настав. Чорний Чаклун зібрав армію тварюк та тих, хто його підтримував і почав штурм школи. Почалася справжня битва, однак ми були в стороні. Завчасно спеціально послабили бар'єр, аби він все ж проникнув сюди. Наскільки мені відомо, як тільки ми позбавимо його магії, все решта зникнуть, і тоді його схоплять. А потім на Мартінеза очікує суд. За проханням Спайка та деяких відомих родин, його не стратять, а кинуть у в'язницю до кінця життя. Або поки щось не придумають. Хоча мені байдуже.                                                                                                                                                              

- Готові? - запитала я.                                                                                                                                     

- Хіба до такого можна підготуватись? - посміхнувся Артур.                                                                          

- А раптом в нас не вийде? - прошепотіла Кімі.                                                                                              

Я бачила, що вони всі сумнівалися в своїх силах, і ніби чогось очікували від мене. Ну звичайно, я ж їх лідер і маю щось сказати. Не знаю, до цього я до кінця не усвідомлювала наскільки це все важливо для них. Хоча я ж і лідером ніколи не хотіла бути. До цього моменту. Я відчувала певну відповідальність за кожного.                                                                                                                           

- В нас обов'язково все вийде, - сказала я. - Зараз переді мною найкращі люди, яких я могла би уявити. Ви всі дуже сильні та могутні відьми, і я рада, що можу назвати себе лідером вашого ковену, - я уважно подивилась на кожного. - Сьогодні ми допоможемо врятувати тисячі життів, адже я вірю в вас. Повірте і ви.                                                                                                                                                                         

На якусь мить запанувала тиша, а потім всі мовчки стали навколо мене. Містер Аластар подав магічний сигнал, а значить час починати. Я почала читати заклинання, і навколо мене починало електризуватися повітря. Інші виконували свої функції, повторюючи деякі частини заклинання. Мартінез, побачивши нас, наказав своїм помічникам нападати, однак навколо вже утворився купол, що не дозволяв порушити заклинання.                                                                                                                  

Я відчував неабиякий наплив магії, і це мене досить сильно виснажувало. Але потрібно триматися з останніх сил. Я оглянула кожного зі своїх друзів. Їм теж було досить важко, проте вони намагалися не показувати цього. В якийсь момент і справді проскочила думка, що може й не вийти. Однак я маю вірити в свій ковен, адже я їх лідер.                                                                                                                 

- Ася, - крикнув батько. - Давайте.                                                                                                                   

Я закінчила читати заклинання, спрямувавши свою енергію в сторону Мартінеза. За мною це повторили і інші люди. Чоловік справді намагався втекти, проте магія міцно тримала його. Я чула, що він кричав. Ще би, його сила - це частина життя, і, скоріш за все, процес відбирання є досить болячим. Сподіваюсь, що ніколи не відчую цього.                                                                                                         

Цей крик ще довго буде згадуватись мені, але зараз воно того було варте, адже Чорний Чаклун - загроза для всього світу. Якусь мить він звивався від болю, а потім енергія розірвалася чистим світлом. А далі я вже нічого не бачила...