Глава 6

Доки я намагалася розібратися зі своїми почуттями до двох хлопців, Чорний Чаклун напав на нас. Ця битва була просто жахливою. І хоча нам вдалося перемогти, проте якою ціною. Багато хто постраждав, в тому числі і Пітер. Коли я намагалася викликати блискавку, тварюка напала на мене. Хлопець врятував мене, закривши собою. Проте сам був у досить тяжкому стані. Ще би трохи, і він помер. Однак йому досить швидко надали допомогу, і тепер все в принципі добре. Ну або буде зовсім скоро. Просто потрібно відновитися.                                                                                                                            

Я ж намагалася не відходити від хлопця, адже боялася, що з ним може щось статися. Здається в цей момент я і зрозуміла, до кого в мене справжні почуття. Як я не помічала цього раніше? Я закохана в Пітера. І якби я зробила так, як радила Еліна, то серце привело би мене саме до нього. Значить з Дрейком не може бути нічого. Аби лише Пітер отямився якомога скоріше, і тоді я скажу йому це. Що йому більше не потрібно чекати.                                                                                                                     

Я сиділа біля ліжка хлопця у лазареті. Періодично сюди приходили усі наші друзі, а також Еліс, сестра Пітера. За цей час ми почали з нею непогано спілкуватися. І сьогодні якраз зайшов до хлопця Дрейк, що зараз було просто ідеально. Може одразу з ним все вирішити? Хлопець присів поруч, уважно  спостерігаючи за Пітером.                                                                                                                                

- Він як? - запитав Дрейк.                                                                                                                                  

- В порядку, але ще не отямився, - сказала я. - Міс Ліма каже, що потрібно ще хоча б пару днів на відновлення. В цей час магія зробить свою справу.                                                                                        

- Що ж, це добре, - посміхнувся хлопець. - Хоч ми з ним й не знаходили спільною мови, та хотілось би, аби він вижив. Але так би зник конкурент.                                                                                                      

Я знала, що він мав на увазі. Я подобалась Дрейк, однак була впевнена, що це проста симпатія, яка скоріш за все скоро би зникла. Хоча я цього знати не можу. Й насправді не хочу. Мені потрібен Пітер, і тепер я це розумію.                                                                                                                                           

- Дрейк, може зараз не найкращий момент, але я хотіла би з тобою поговорити, - сказала я. - Я знаю, що подобаюся тобі.                                                                                                                                          

- Невже це так очевидно? - посміхнувся Дрейк.                                                                                             

- І ти справді хороший хлопець і теж подобаєшся мені, - продовжила я.                                                   

- Завжди є але, - продовжив він. 

- Так, є, - я видихнула. - Я довгий час не могла розібратися в собі, проте зараз впевнена. В мене досить сильні почуття до Пітера. І я не хочу тебе обманювати чи давати якусь надію. Краще одразу все вирішити.                                                                                                                                                             

Якусь мить він просто мовчав, дивлячись на Пітера. Я взагалі не знала, що він зараз може сказати. І чекала та боялась його реакції.                                                                                                                       

- Ну що ж, тоді йому пощастило, що така дівчина як ти в нього закохалась, - посміхнувся Дрейк. - Шкода, що ти обрала не мене, але сподіваюся, що будеш щаслива. Інакше я самостійно вб'ю Пітера, - це змусило нас розсміятися. - Сподіваюся, що я ще знайду своє щастя.                                                    

- Обов'язково, - сказала я. - Ти дуже хороший.                                                                                              

- Знаю, - Дрейк знову посміхнувся.                                                                                                                   

Після цієї розмови мені стало набагато легше. Тепер нарешті вже все вирішилося, і Дрейк не буде чогось очікувати від мене. Коли отямиться Пітер і ми розберемося з Чорним Чаклуном, я обов'язково скажу йому про свої почуття. І хто знає, можливо щось і вийде...