Я не збирався тиснути на Асю, адже вона досі не змогла розібратися в своїх почуттях. Однак я знав, що вона щось відчуває до мене. І поки що мені цього було достатньо. Тим паче я сам розумію, що зараз не до цього. Постійна небезпека не налаштовує на романтичний лад. Хоча он Пашка почав зустрічатися з Еліною ще кілька місяців тому. Я підозрював, та й друг сильно це від нас не приховував. І цього разу в нього були досить сильні почуття, на відміну від того, що було з Еліною. Та й ми зі Спайком помічали як сильно Паша змінився. Дивно, але ця дівчина на нього дуже добре впливає.
А я ж ще більше часу приділяв тренуванням, аби бути готовим до того, що Чорний Чаклун нападе в будь-який момент. До того ж Еліс тепер вчиться в Школі Відьом на бойовому факультеті, і я маю захистити сестру як тільки буде небезпека. Це досить сильна відповідальність, що тиснула на мене.
Зараз ми тренувалися разом з Дрейком. Він був третьокурсником і мав досить хорошу підготовку, однак йому не вдавалося перемогти мене. Ще би, в мене було більше часу практики. Однак маю визнати, що він і справді молодець. І хоча ми були в одному ковені, та цей хлопець мені зовсім не подобався.
- Що, старієш? - посміхнувся він, коли я пропустив удар. - Я думав, ти в нас ідеальний боєць, який не програє.
Через те, що я був настільки занурений в свої думки, то навіть не помітив його випад. За що і отримав. Але найбільше мені не сподобався його ось цей вираз обличчя та з якою зверхністю він це сказав. Тому я просто зробив обманний маневр, від чого він опинився на землі. На щастя нас ніхто не чув та й уваги не звертав.
- Не роби завчасно висновків, - я подав йому руку. - Якщо ти вирішив, що вже переміг, то це плюс для твого ворога.
- Ти вирішив мене трохи повчити? - фиркнув хлопець. - Не варто цього робити. Краще би придумав як завоювати Асю.
- Не зрозумів, - сказав я.
Зараз я був готовий його придушити. Він точно не має ніякого права лізти в моє життя. До того ж я знав, що цей хлопець теж має якісь почуття до Асі. І тому мене це неабияк дратувало. Може вбити його?
- Я бачу як ти дивишся на неї, - продовжив Дрейк, наносячи удар. - І хочу тобі одразу сказати, що покинь цю ідею. Ти не підходиш їй.
- А хто підходить? Ти? - посміхнувся я, відбиваючи атаки.
- Можливо, час покаже, - продовжив хлопець. - Однак ми всі знаємо, що ти просто пограєшся та покинеш її. Ася не заслуговує на це.
Ось це мене точно роздратувало. Я різко вдарив його, від чого Дрейк знову впав. Цей хлопець точно немає право лізти в моє життя.
- Значить так, я скажу лише раз, - я схилився над хлопцем. - Я сам розберуся зі своїм життям. І те, що в мене з Асьою тебе не стосується.
Я різко розвернувся та пішов геть. Мене неабияк це все роздратувало, а я ж завжди був спокійним. Ну що ж, дружби в нас точно з ним не буде...