Глава 3

Ось і приїхали всі мої друзі, тому ми вирішили влаштувати невеличку вечірку. Але досить швидко все сталося так, що тут була чи не половина школи. Та й новий ректор був не проти, аби ми трохи розважилися. І я справді насолоджувалася цим часом. Пітер запросив мене на танець, і я з радістю погодилася. Хоча, якщо чесно, мені досі було не до кінця комфортно поруч з ним. Потім вдалося потанцювати й з Дрейком, і я вкотре задумалася про мої почуття до цих двох хлопців. І я розуміла до кого вони сильніші.                                                                                                                                            

Але я помітила ще дещо дивне. Паша якось кидав дивні погляди на Еліну, та й взагалі вони якось по цікавому ставилися одне до одного. І в мене почали з'являтися підозри. Та потім якась втома навалилась, тому я вирішила присісти подалі від всього суму. Хоча на вечірці був алкоголь, але я пила простий сік. За мить до мене підійшла Еліна та тихо присіла поруч. І щось мені здавалося, що вона хоче зі мною поговорити.                                                                                                                                  

- Щось сталося? - запитала я.                                                                                                                          

- З чого ти взяла? - дівчина пила явно вино.                                                                                                

- Ну, ти підсіла до мене та мовчиш, - посміхнулася я. - Це точно не схоже на ту Еліну, до якої я так звикла.                                                                                                                                                                

Вона ж просто мовчала, дивлячись перед собою. Здається, вона про щось думала. І точно хотіла про щось поговорити, але так і не наважувалася. Ну що ж, я трохи зачекаю. Все ж цікавість мене не полишала, а лише з кожною хвилиною все сильніше розквітала в мені. Але потім дівчина таки заговорила.                                                                                                                                                         

- Я зустрічаюся з Пашею, - занадто швидко промовила вона. - При чому вже кілька місяців. І я не знала як тобі це сказати.                                                                                                                                               

На мить я просто не знала як на це реагувати. Ні, мене вразило не те, що вони мають стосунки. Насправді я бачила, що їх притягує одне до одного. І стосунки стали просто питанням часу. Але те, що вони так довго мовчали, мене образило.                                                                                                         

- Ти зла на мене? - запитала Еліна, намагаючись не дивитися мені в очі. - Тобі не приємно, що я зустрічаюся з твоїм братом?                                                                                                                             

- Я зла на вас обох, але не через це, - відповіла я. - Образливо, що ви стільки часу мовчали. Я ж не якийсь монстр, я би лише пораділа за вас.                                                                                                     

- Просто я пам'ятаю, що не дуже добре ти до мене відносишся, адже я псувала тобі життя, - Еліна ще відпила вина. - Твій брат дуже багато значить для мене, і я хотіла, аби все в нас було чудово. І я збиралась розповісти, але...                                                                                                                             

І я розуміла її, хоча і не впізнавала. Невже впевнена Еліна, яка була студенткою бойового факультету, невпевнена в собі? Ні, тут зовсім інше. Дівчина по-справжньому закохалася в мого брата. А він? Думаю так. Так от куди він періодично зникав на канікулах. Тепер мені багато ставало зрозумілим. Але це так мило, що я не могла довго ображатися. Я не знаю, що мною керувало, та потягнулася до дівчини і обійняла її. На якийсь момент вона застигла, а потім видихнула та теж міцно стиснула мене. Здається, між нами і справді починається щось схоже на дружбу.                                                                                  

- Еліно, послухай, ти завжди можеш мені все розповісти. І я дуже рада, що в мого брата така хороша дівчина. Хоч він в мене і не подарунок, але я дуже його люблю і кращого брата неможливо уявити, - сказала я. - Так, ми з тобою не знаходили спільної мови, але це не значить, що я була би проти тебе. Головне, аби ви були щасливими.                                                                                                                   

- Дякую, - вона несміливо мені посміхнулась. - Мені набагато легше стало, що я тобі нарешті все розповіла.                                                                                                                                                          

- Але Пашку я вб'ю, що він мені не розповів, - фиркнула я. - Ще й рідним братом називається. Кошмар просто.                                                                                                                                                              

- Тільки не сильно, бо він мені живим потрібен, - розсміялась Еліна.                                                           

Це остаточно розвіяло усі неприємні спогади по відношенню одна до одної. Так, найкращими подружками нас не назвеш, але хто знає, можливо одного дня так і буде...