Глава 2

Канікули пройшли просто чудово. Батько та мати майже не відходили одне від одного, адже вони стільки років не бачилися. Я була дуже щаслива за них. Кілька разів ми зустрічалися з друзями з ковена, і навіть збиралися всі разом на день народження Артура та Вано з Георгі. Мені вдалося побачити Грузію та Америку. Але за цей час і була небезпека, коли нам довелося захищатися від нападів Чорного Чаклуна. Мартінез вирішив знищити нас, доки ми поодинці. Але нічого не виходило. Спайк же цей час жив в родинному маєтку, куди тепер його батьку був заборонений вхід. Навіть не уявляю як йому важко.                                                                                                                                      

Та виявилося, що не лише тато, а й мама просто неймовірно сильна відьма. В неї досить могутній дар, який вона вміло приховувала від нас. Але зараз канікули підійшли до завершення та ми повертаємося в Школу Відьом. З нами їде батько, адже тимчасово він візьме на себе нашу підготовку. Мама ж мала тут певні обов'язки. Мені ніхто не говорив, які саме, однак я розуміла, що це щось важливе. Ректором Школи ж став містер Аластар. Рада прийняла таке рішення, а Анна взяла на себе обов'язки декана. До речі, вона досить часто приїжджала до нас, аби якомога більше часу провести зі своєю родиною. Навіть попросила нас називати її бабусею. Було важко звикнути до цього, та все ж ми з Пашкою старалися це робити.                                                                                                                                          

І от тепер ми нарешті прибули в Школу. Брат якось досить сильно нервував, і я це помічала вже не раз. Інколи він ніби намагався про щось зі мною заговорити, але так і не наважувався. Цікаво, що ж Паша приховує від мене? Але він все одно рано чи пізно мені розкаже про все. А зараз я дуже скучила за своїми друзями. Ми знову будемо проводити досить багато часу та тренувати ковенну магію. І це й справді чудово.                                                                                                                                                 

- Аська, нарешті ми знову тут, - Кімі притягнула мене в свої обійми в нашій кімнаті. - Аж не віриться, що це третій рік нашого навчання.                                                                                                                         

- Так, ми дожили до цього моменту, - розсміялась я.                                                                                       

- Мені стільки всього треба розповісти, - сказала подруга. - Я познайомилась з таким крутим хлопцем, він вже закінчив цю Школу...                                                                                                                            

Далі Кіміко розповідала про все, що сталося з нею, і я справді намагалась слухати. Однак мої думки займало те, що зовсім скоро приїде Пітер і я зможу його побачити. Після нашого поцілунку мені було ніяково в його компанії, до того ж Дрейк починав проявляти до мене свою симпатію. І цей хлопець мені ніби й подобався, проте, здається, до Пітера в мене сильніші почуття. Чи ні? Зараз і так достатньо проблем, а тут ще й це.                                                                                                                                     

- А мені ніхто тут не радий?                                                                                                                              

Еліна увійшла до кімнати, тягнучи за собою валізу. Вона трохи змінилась. Волосся стало довшим, і тепер вони ще більше були схожі з Лілою. Дівчині дуже пасувало це все. Вона навіть прийшла в сукні, що зовсім не схоже на студентку бойового факультету. Кімі одразу ж підійшла та обійняла дівчину, і я зробила те ж саме. Еліна знітилась, проте досить швидко взяла себе за руки. Раніше ми майже ненавиділи одне одного, але тепер все змінилось. Зараз дівчина навіть менше проводила часу зі своїми подругами. Вони спілкувались лише на уроках. Ну що ж, тренування ковенів віднімає занадто багато часу.                                                                                                                                                        

- Я скучила за тобою. Навіть не уявляла, що колись таке скажу Еліні Марінеску, - сказала Кімі. - Як провела канікули?                                                                                                                                          

- Досить нудно, - Еліна присіла на своє ліжко. - Дивно це сказати, але я скучила за навчанням. І за вами.                                                                                                                                                                   

Якби мені хтось недавно сказав про те, що я зараз буду радіти спілкуванню з Еліною, то точно би не повірила. Але зараз все так і є. Взагалі моє життя досить сильно змінилося. Я пам'ятаю, що раніше мріяла про магію. Доводилося звикати до того, що стану медиком. Але тепер все було би ідеально, якби не постійна небезпека...