Еліна

Я поглядувала на годинник, адже Паша мав прибути з хвилини на хвилину. Йому вдалося отримати від Анни артефакт, що дозволяв переноситися в інше місце, проте лише ненадовго і не надто далеко. Та й там було багато умовностей, однак нам вдасться бачитися. І я була цьому неабияк рада. Взагалі ми збиралися розповісти усім про наші стосунки, але коли сталася проблема з Мартінезом, то якось було не до того. Та й варто було спочатку поговорити з Асьою та якось налагодити стосунки з нею.                                                                                                                      

Ліла підозрювала, що в мене хтось є, проте лише загадково посміхалася. Здається, сестра навіть здогадувалася, що в мене щось з Пашою. Однак я поки не готова з нею про це говорити. Для мене самої дивно те, що відбувається. Мені здавалося, що я не створена для стосунків. Але поки все виходить не погано.                                                                                                                                      

За кілька хвилин з'явився Паша, мило посміхаючись. Як же сильно я за ним скучила, хоча ми не бачилися лише тиждень. Хлопець підійшов до мене та ніжно поцілував. Кожного разу, коли він це робить, то в мене починає тремтіти все тіло. Здається, я по-справжньому закохалася в цього хлопця. Але чи взаємно це?                                                                                                                          

- Я так скучив за тобою, - сказав Паша. 

- Я теж, - посміхнулась я. - Цікаво, а до Кімі ти теж так прибував по ночах, коли ніхто не бачить? Чи лише я особлива?                                                                                                                                             

- Ти найособливіша дівчина, яку я зустрічав в своєму житті, - тихо сказав хлопець. - І взагалі навіщо ми зараз говоримо про те, що було в минулому? Зараз я з тобою, і навіть не хочу згадувати інших дівчат.                                                                                                                                                                

- Правда? - прошепотіла я. 

Для мене було дивно чути, що хлопець вважає мене настільки важливою для нього. Я стільки разів чула, що мене ніхто ніколи не покохає. Хоча хто його знає, може в нас з Пашою теж нічого не вийде. Але мені би дуже хотілось.                                                                                                                               

- Еліно, ти найпрекрасніша дівчина, яку я бачив в своєму житті. Я бачу, що для тебе це не звично чути. І я навіть не знаю, хто міг таке вбити тобі в голову, - продовжив Паша. - Ти не просто мені подобаєшся, здається я закохався в тебе. Я намагався боротися зі своїми почуттями, але не вийшло. Я не можу без тебе.                                                                                                                        

На мить я просто застигла на місці, адже не могла повірити, що мені не почулося. Паша і справді вважає мене найпрекраснішою? Такі слова я точно ще ніколи не чула. Невже хтось може відчувати до мене таке?                                                                                                                                                

- І ти мені навіть нічого не скажеш? - посміхнувся Паша. - Чи я даремно тобі тут зізнаюся, а в тебе проста симпатія?                                                                                                                                           

- Мені незвично таке чути, - відповіла я. - Я просто боялася, що мої почуття до тебе не взаємні. Що для тебе це лише чергова інтрижка. Я ж нічим не особлива, до того ж маю жахливий характер. Тобі потрібна нормальна дівчина.                                                                                                                            

- Я буду сам вирішувати, хто мені потрібен. І я вже не можу без тебе, - перервав мене Паша. - Ми всі маємо недоліки. Та одного разу ти зустрічаєш ту людину, яка стає для тебе центром всесвіту. Ти помічаєш усі недоліки, бачиш проблеми в ваших стосунках. Однак це вже немає значення, адже серце співає особливу пісню лише для неї, - хлопець взяв мене за руку. - Тобі буде байдуже на те, наскільки важко. І це зараз сталося зі мною, Еліно. Я готовий дихати заради тебе, стати тобі другом, братом, ким завгодно. Аби лише бачити кожного дня цю посмішку, що стала для мене зіркою в темряві.                                                                                                                                          

Я навіть не помітила, що в моїх очах стояли сльози. Це були найпрекрасніші слова від хлопця, що став моїм світом. І я готова була чути їх вічність, адже здається, що він саме той, хто мені потрібен...