Дрейк

Я вже хотів якомога швидше повернутися на навчання до Школи Відьом. Я любив свій дім, і мені справді подобалося моє життя. Але я сумував за ковеном. Ще би, наш зв'язок був досить сильним. Навіть не уявляю як буде, коли частина з нас закінчить Школу цього року. Але, як казали раніше представники Ради, вони скоріш за все залишаться на два роки ще тут, проте будуть на особливій програмі.                                                                                                                                                              

Та й за майбутню роботу не варто хвилюватися. Ковен отримає своє місце при Раді, адже таких як ми майже не залишилося. І це неабияк радувало мою родину. Тепер в них з'явився новий привід для гордості, яким можна похвалитися при інших. Але я був не проти, адже вони це робили без якогось умислу.                                                                                                                                                               

Залишилося побути вдома лише два місяці. Це вже не так багато. І я зможу побачити Асю. Ця дівчина подобалася мені, проте я не впевнений, що це може перерости в щось серйозне. Мені хотілося більше зосередитися на пізнаванні ковенної магії. Після того, як нам вдалося зняти прокляття з батька Асі та Паші, я відчував неабияку силу. Тому більшість часу я проводив в родинній бібліотеці, аби знайти хоч щось.                                                                                                 

- Я так і думав, що знайду тебе тут. 

Це був мій двоюрідний брат, Філіп. Він не частий гість в нашому будинку, адже віддавав перевагу триматися подалі від нашої родини. Справа в тому, що його магія була досить слабкою, через що йому не вдалося вступити в Школу Відьом. Філіп навчався разом зі звичайним людьми, а магічні аспекти йому розповідали раніше батьки. Та з часом хлопець вирішив, що краще йому жити як і всі. Він вступив в університет, але досить швидко його покинув. Тепер він працював хореографом і заробляв досить добре.                                                                                                                                   

- Я не так часто сиджу в бібліотеці, - буркнув я. - А от навіщо ти прийшов, Філіп? Не пам'ятаю, аби ми запрошували тебе.                                                                                                                                     

- Та ти з дитинства був заучкою, - розсміявся той. - А запросили мене твої батьки на родинну вечерю. Я просто прийшов раніше.                                                                                                              

Так, сьогодні ж має бути зібрання усієї родини, а я і забув про це. Філіп на чотири роки старший за мене, але в дитинстві ми були дуже близькими. Та зараз все змінилося. І я навіть не скажу, хто був в цьому винний.                                                                                                                                                 

- Що читаєш? - запитав брат, проте я швидко закрив книг. - Та добре, можеш ховатися. Але це точно ж пов'язано з ковеном. Я чув від батьків, що ти в нас маєш дуже рідкісний дар. Хоча це й не дивно, ти ж особливий. А я так.                                                                                                                     

- Я ніколи такого не казав, - сказав я. 

- Байдуже, забудь, - фиркнув він. - Мене моє життя цілком влаштовує. Я вчиняю так, як вважаю за потрібне, а не слухаю в усьому батьків.                                                                                                       

- Це ти на мене натякаєш? - не зрозумів я. 

- Прямо говорю, брате, - посміхнувся Філіп. - Одного дня твоє життя може дуже сильно змінитися. І тоді тобі доведеться приймати рішення.                                                                                                   

Я хотів ще щось сказати, однак хлопець вже вийшов з бібліотеки. Ну тоді навіщо він приходив? Чи це була якась прихована погроза? Або Філіп мені просто заздрив і хотів якось зіпсувати настрій. В будь якому разі, краще не звертати на нього уваги.