Глава 19

До самого кінця семестру вся Школа не могла оговтатися від того, що ректор Мартінез опинився Чорним Чаклуном. Це було досить не очікувано, адже здавалося, що він щиро піклується про нашу безпеку. Але це було зовсім не так. Тоді чому ж він не намагався нас знищити? Все ж ковен може його зупинити. Хоча, скоріш за все, він просто не вірить в те, що ми можемо це зробити. Та й він заважав нам, я в цьому точно впевнена.                                                                                                                        

Але найгірше зараз було Спайку. Спочатку його звинувачували в тому, що це він хоче всіх знищити, а тепер виявилося, що це його батько. І він же й підставив рідного сина. І я абсолютно цього не розуміла. Хлопець намагався уникати всіх, і ніхто не знав як його підтримати. Тому я вирішила сама з ним поговорити. До того ж я ще досі не могла звикнути, що мій батько - це і є Провідник. Я досі його сприймала лише як Ваську. Анна та Пашка постійно шукали спосіб повернення, а мама досі була в шоці. Тому і потрібно відволіктися.                                                                                                               

Спайка я знайшла на кінці острову. Він просто сидів та дивився на зірки. Зараз на Школі Відьом знову стояв захисний бар'єр, який був поставлений силами ковена. Однак я не знала на скільки його вистачить. Обережно підійшовши ближче, я тихо присіла поруч зі Спайком. Скоріш за все попросить мене залишити його одного.                                                                                                                          

- Ти як? - через якийсь час запитала його я.                                                                                                    

- Не знаю, - чесно зізнався він. - Я розумію, він Чорний Чаклун, вбив стільки людей і я його справжні ненавиджу. Але це ж мій батько.                                                                                                                     

- Я розумію, що тобі дуже важко, - тихо сказала я. - І навіть не підберу слів, аби зараз тебе підтримати. Але просто знай, що ми всі поруч з тобою. І завжди готові вислухати та підтримати. Тільки не закривайся від нас.                                                                                                                                           

- Я вже знаю, що це не найкраща ідея. Вивчив, коли всі підозрювали мене, - Спайк сумно посміхнувся. - Просто я думаю, що одного разу ми ж всі опинимося на останньому поєдинку. І тоді буде вибір, або він, або ми. І доведеться його вбити. Але я не впевнений, що зможу боротися проти рідного батька. Це занадто складно.                                                                                                                                                

І я розуміла його слова. Навіть не уявляю, як би я вчинила на його місці. Спайк і так досить добре тримався, проте чи вистачить його надовго? Не знаю, що мною керувало, та я потягнулася і обійняла його. Спочатку хлопець просто завмер в моїй руках, а потім розслабився. Я знала, що йому це зараз не обхідно.                                                                                                                                                          

- Ти не один, - сказала я. - І тепер ніколи не будеш самотнім, адже в тебе є ми. Не просто ковен, а твоя родина.                                                                                                                                                                

- Дякую, - видихнув Спайк. - Для мене це справді важливо.                                                                        

- Чудово, - я відпустила його та встала на ноги. - А тепер пішли, Еліна та Дрейк будуть виясняти хто краще б'ється. І ми не маємо це пропустити.                                                                                                   

Я подала хлопцю руку і якийсь час він просто дивився, але потім все ж прийняв її. Ні, Спайк точно не в нормі, проте одного разу все буде добре. І чомусь я була впевнена, що якщо стане вибір між нами та Мартінезом, хлопець не стане вагатися...