Паша

Я досі не міг повірити, що Спайка справді підозрюють в тому, що він може бути пов'язаний з Чорним Чаклуном. Або навіть бути ним. Та мене найбільше хвилювало не це. Він приховував стільки всього від нас з Пітером. І я знав, що другу так само було важко. Ми не просто були сусідами по кімнаті, а справжньою родиною й ніколи не мали справжніх секретів одне від одного. А тут... Значить Спайк не довіряв нам.                                                                                                                                             

Я важко обперся на підвіконня та шумно видихнув. Досі не вірилося, що він може бути сином ректора Мартінеза. Але зараз головне те, що Спайк не довіряв нам. Хоча він ніколи нічого не розповідав про себе.                                                                                                                  

Обережно двері відчинилися і я почув тихі кроки. Спайк мав бути на допиті Ради, а Пітер та Ася поїхали з ним. Сестра через те, що вона лідер ковену мала бути там, а друг ж знайшов той клятий перстень. Тому це могла бути лише одна людина. Я відчув, як теплі руки Еліни обійняли мене, підтримуючи. Дівчина мовчала, але зараз це було й не потрібно. Вона намагалася підтримати мене, і я справді це цінував.                                                                                                                                      

- А чому ти не поїхала? Ти ж права рука Асі? - запитав я. 

- Вони впораються там й без мене, - просто відповіла Еліна. - А зараз я тут більш потрібна. Ти взагалі як?                                                                                                                                                      

- Важко сказати, - видихнув я. - Досі не можу повірити, що Спайк міг стільки всього приховувати від нас з Пітером. І далі би не розповів, якби цього не сталося. Але знаєш, я не вірю, що він якось пов'язаний з Чорним Чаклуном.                                                                                                                   

- Ніхто з нас не вірить, - фиркнула я. - Таке він би точно не зміг приховати від ковена. Ми би точно відчули. Однак скоро поширяться чутки, і вся Школа Відьом буде вважати його винним. Так що буде весело.                                                                                                                                                             

І це справді так. Я розумів, що нам буде важко. Саме нам, адже не дивлячись на те, що він нам не довіряв, Спайк частина нашого ковену. І ніхто з нас не сумнівався, що його якось підставили. Тому ми впораємося з усім.                                                                                                                                   

Я повернувся до Еліни та ніжно обійняв її. З нею все зовсім не було схоже на те, що було з Кімі чи іншими дівчатами. То було тимчасово, а зараз я відчував, що в нас щось справжнє. Я справді закохався в цю дівчину. Мені хотілося стати кращим для неї. І вона змінювалась поруч зі мною. Я бачив це.                                                                                                                                                             

- Як добре, що ти в мене є, - посміхнувся я. 

- Це ти зараз так говориш. Почекай ще трохи і завиєш, - посміхнулась Еліна. - От тільки знаєш, сьогодні це все мене наштовхнуло на думку, що нам потрібно розповісти про наші стосунки. Хоча б для початку Асі. Не знаю як вона це сприйме, бо ми лише почали налагоджувати спілкування, - вона похитала головою. - Хіба що ти не вважаєш за потрібне це робити, адже для тебе вони не серйозні, як з Кімі...                                                                                                                                                            

Я перервав її монолог поцілунком. Я намагався вкласти в нього всі свої почуття. Дівчина була нижча за мене, тому довелося нахилятися. Однак я був готовий на все, аби лише бути поруч з Еліною. Адже вона мій Всесвіт.                                                                                                                                    

- Кожного разу, як ти будеш сумніватися, я готовий доводити тобі свої почуття, - посміхнувся я, перервавши поцілунок.                                                                                                                                   

- Тоді треба частіше так робити, - розсміялась дівчина. 

- Але ти маєш рацію, ми маємо розповісти. Для початку сестрі, а потім іншим, - я міцно обійняв Еліну. - Якщо вона нас не вб'є, звичайно.                                                                                                     

- А ворогів то в мене все більше, - промовила Еліна. 

Це змусило мене знову посміхнутися. Дівчина завжди могла підняти мені настрій та відволікти. І вона права, час розповісти всім, що ми разом, адже я хочу прожити з Еліною все своє життя. Здається, я втрапив по-справжньому...