Еліна

Насправді я була не проти залишитися в Школі на ці канікули. Все ж нам потрібно більше дізнатися про нашу ковенну магію, адже одного разу це може врятувати нам життя. І я справді намагалася якомога більше часу проводити в тренуваннях, аби не повертатися до тих думок, що мені так не подобаються.                                                                                                                                                  

Все частіше я думала про Пашу. Про те, як він дивиться. В мені прокидалося щось дивне, і я зовсім цього не розуміла. Я буквально не впізнавала себе. Де поділася та Еліна, що вперто йшла до своєї мети, не звертаючи увагу ні на що? Ліла сказала би, що я закохалася. Однак це зовсім не так. Хоча я в цьому не великий спеціаліст. В мене були стосунки, проте назвати серйозними їх точно не можна. Та й тоді все було інакше. А зараз таке відчуття, ніби Паша став частиною мене. І це було не правильно.                                                                                                                                                          

Деяким хлопцям з моєї групи вдалося знайти алкоголь і вони запропонували мені випити. Звичайно, я погодилася. Хоч якась розвага в Школі Відьом. І навіть не помітила, як досить сильно напилася. Але я навряд чи би зізналась в цьому. Та тепер, коли я вже п'яна, то час нарешті розставити все по своїх місцях. В іншому випадку я навряд чи наважилась би на це. Тому, попрощавшись з хлопцями, я попрямувала до кімнати, де на мене ніхто не чекав. Може час зупинитися, та я хотіла висловитись.                                                                                                                                               

Після кількох моїх спроб постукати в двері, вони відчинились. Паша ж лише здивовано дивився на мене.                                                                                                                                                                  

- Еліно? - здивувався він. - Ти що тут робиш? 

- А що, в гості не можна прийти? - я відштовхнула його та увійшла в середину. - А де ділись твої сусіди?                                                                                                                                                              

- Спайк має справи до ранку, а Пітер на день поїхав, - пояснив хлопець, закриваючи двері. - Так навіщо ти тут?                                                                                                                                            

- Поговорити хочу, - я обперлась на стіл, уважно розглядаючи Пашу. - Як в тебе справи з Кімі? В вас все добре?                                                                                                                                                          

Якусь мить хлопець просто мовчав, спостерігаючи за мною. Здається ще трошки, і він або розсміється, або скаже, що це не моя справа. Та і я пошкодувала взагалі, що сказала це, але було вже пізно.                                                                                                                                                            

- Між нами нічого немає, - вже вкотре сказав Паша. 

- Ну так, я майже повірила, - фиркнула я. 

- Слухай, ти прийшла поговорити про моє особисте життя? - хлопець склав руки на грудях. 

- Я просто не розумію тебе, Паша, - чесно визнала я через алкоголь. - Ти ніби маєш стосунки з дівчиною, при цьому приховуєш її навіть від рідної сестри. А потім говориш мені такі слова, які змушують повірити, ніби я тобі не байдужа. І це дуже сильно мене дратує, - я видихнула. - Я не звикла до такого. Ти щось робиш зі мною. І я себе більше не впізнаю.                                                 

Так, тепер я наговорила точно занадто багато, адже Паша просто мовчки дивився на мене. І я не могла зрозуміти по його виразу обличчя, що він має на увазі.                                                                 

- Забудь, - врешті сказала я. - Я даремно прийшла. Напевно зараз в мені говорить алкоголь. Краще просто не звертай на мене уваги. Я просто хотіла розібратися в своїх почуттях. Але не варто було це робити. Удачі тобі з Кімі.                                                                                                                    

Я занадто пізно зрозуміла, що сказала йому про свої почуття. Ну молодець, нічого не скажеш. Тепер я навіть йому в очі не подивлюся. Так соромно. А нам ще ж вчитися разом, ще й в ковені часто бачитись. Тому я вирішила швидко тікати звідси. Може Паша забуде про це?                                     

Я вже майже підійшла до дверей, коли хлопець різко взяв мене за руку та розвернув до себе. А за мить він мене поцілував. Ніжно та в той же час з якоюсь пристрастю. Або це мені сниться, або ми справді це робимо. А він же ж має дівчину. Однак я так довго цього хотіла, що просто насолоджувалась моментом. Завтра я про це пошкодую, а сьогодні спишу все на алкоголь. Через кілька хвилин Паша відсторонився від мене, важко дихаючи.                                                                  

- Між нами з Кімі нічого немає, бо ми вирішили припинити все, - продовжив Паша. - Я більше не можу її обманювати, адже в моїх думках весь час лише ти, Еліно. Ми так і не стали друзями, але здається я закохався в тебе.