Еліна

Ні, ну Анна мене неабияк здивувала тим, що тепер ми маємо більше часу проводити з Аською. Ні, справа не в тому, що вона мені якось огидна. Та й батьки пораділи би за мою дружбу з представницею славетного роду Чорнотій. Проте щось мене ніби зупиняло. Скоріш за все те, що ми занадто різні.                                                                                                                                            

В кімнату йти зовсім не хотілося, та й на тренування бажання не було. До того ж там завжди хтось може бути. Так звані подруги не зрозуміють, а лише почнуть мене дратувати. Ні, завжди залишався варіант поговорити з Лілою. Але ми ще не відновили наші стосунки. Тому я просто прямувала на вулицю, вирішивши трохи прогулятися. Присівши на сходи входу, я важко видихнула. Останнім часом стільки всього сталося. Ще й ця мітка...                                                                       

Я ж хотіла просто вчитися на бойовому факультеті і одного разу почати боротися проти зла. Але я не планувала робити це так скоро. А тим паче в складі ковену. Тут ще й цей Пашка... Я не розуміла, що цей хлопець викликає в мені. Я хотіла бачити його, чути голос чи просто бути поруч. Однак він же ж мав дівчину.                                                                                                                               

- Не очікував тебе тут зустріти, - почула я його голос. 

Ну звичайно, тільки згадаєш про нього, і ось з'являється. Паша присів поруч, уважно розглядаючи мене. І це справді почало дратувати.                                                                                                            

- Я просто прогулююсь, - відповіла я. - А от тобі би краще побути зі своєю дівчиною. Більше користі буде.                                                                                                                                                                   

- В мене немає дівчини, - сказав хлопець. 

- Ти можеш розказувати байки, проте вже вся Школа знає, - я розсміялась. - Крім твоєї сестри, вона щиро вірить тобі.                                                                                                                                              

- Цікаво, а Кімі в курсі? 

На якусь мить хлопець замовк. Звичайно, він не знав, що мені відповісти. Я ж відчувала якусь певну хімію між нами. Мене тягнуло до Паші зі страшенною силою. Однак я не стану нічого робити, доки він в стосунках.                                                                                                                                                

- Еліно, все зовсім не так, - продовжував Паша. 

- Мені байдуже, - потиснула плечима я. - Тобі не потрібно виправдовуватися переді мною. Твоє життя, роби, що хочеш.                                                                                                                                

- Але ж це не так, - посміхнувся хлопець. 

За мить він притягнув мене ближче, і я опинилася в його обіймах. Я навіть забула як дихати, адже він був так близько. Та й вирватися - задача не з легких. Все ж переді мною один з найкращих студентів бойового факультету. Однак Паша мені не зашкодить.                                                       

- Ти можеш говорити, що хочеш, - прошепотів він. - Проте мова твого тіла вказує зовсім на інше. 

- Відпусти мене, - так само тихо сказала я. - Ти не маєш права чіпати мене, адже я не давала такого дозволу.                                                                                                                                              

- Тоді я зачекаю, - посміхнувся Паша. 

Він послабив хватку, і мені вдалося відштовхнути його та нарешті втекти. Це ж треба, такий нахаба. Ну що ж, він ніколи цього не дочекається...