Глава 8

Останнім часом в мене більшість часу займало навчання. Ось і сьогодні в нас пара з Анною, і вона вела "Основи магії чотирьох стихій". На цих уроках був лише наш факультет, адже бойовики вчилися битися, а студенти побутового - заклинанням для лікування когось. Після того, як ми дізналися, що стали відьомським ковеном, кожен більше часу приділяв навчанню, адже одного разу це може врятувати усім нам життя.                                                                                                                                

Та зараз кожен по черзі тренувався викликати вогонь, розбившись на пари. Звичайно, ми з Лілою вирішили, що краще впораємося вдвох. Проте в мене ніяк не вдавалося опанувати цей елемент. Анна розповідала нам про важливість контролю емоцій, інакше в нас точно нічого не вийде. А я ж себе ніколи не могла назвати спокійною дівчиною. Ще кілька хвилин, і я сдалася. А от в Ліли виходило краще. Ну що ж, тоді в ковені я буду лише керувати, а бій буде повністю на інших. Непогано так. За мить в двері аудиторії постукали, і Анна дозволила увійти. Це був якийсь старшокурсник, я його кілька разів бачила.                                                                                                                                                    

- Професор, Містер Аластар просить вас відпустити Асю Чорнотій, - сказав він. - Він хотів би з нею поговорити. Терміново.                                                                                                                                      

- Ну що ж, добре, - сказала Анна, а потім звернулась до мене. - Потім потренуйся викликати вогонь і на наступному уроці я обов'язково перевірю. А зараз ти можеш йти до містера Аластара.                            

Цікаво, що декану факультету природної магії потрібно від мене? Минулого року я з ним майже не зустрічалася. Це й не дивно, адже студентів багато, а він один. Взагалі першою моєю думкою було те, що я щось не так зробила і мене збираються вигнати зі школи. Ні, ніби нічого не пригадаю. Значить щось інше. Тому я підхопила сплячого Ваську, який, як Провідник, майже завжди був зі мною, я попрямувала до декана. На мить зупинившись біля дверей, я не сміливо постукала. Містер Аластар дозволив увійти. Чоловік сидів за столом, уважно читаючи якусь книгу. Проте, побачивши мене, відклав все. Мені ставало незручно від цього.                                                                                                             

- Ася, присідай, - містер Аластар вказав на крісло з іншого боку стола. - Мені потрібно з тобою поговорити.                                                                                                                                                         

Васька розлігся на моїх колінах, удаючи, що він спить. Але я знала, що кіт все уважно слухає. За мить декан все ж вирішив заговорити.                                                                                                                     

- Можеш не хвилюватися, нічого не сталося, - ніби прочитавши думки, він мене заспокоїв. - Я хотів лише прояснити деякі моменти з Ковеном, так як ти їх лідер, - він посміхнувся. - Наскільки ти знаєш,  раніше був цілий факультет для таких відьом. Там відрізнялися самі методики навчання. Та зараз в нас немає потрібних викладачів, і ми навіть не знаємо, що робити. Анна вам допомагає чим може, - містер Аластар. - Тому ректор попросив мене навчити тебе тому, що може допомогти. Ти кілька разів на тиждень будеш пригодити після пар.                                                                                                               

- А звідки ви все це знаєте? - я не встигла зупинити себе.                                                                            

- Нехай це залишиться моїм секретом, - посміхнувся він. - Це треба зробити якомога швидше. Тому ми почнемо прямо зараз.                                                                                                                                        

Я змогла видихнути, адже нічого не вчудила. Навпаки, все навіть краще, ніж я могла уявити. Тут кожен намагається мені допомогти, а тому я маю впоратися...