Глава 7

Ми поки вирішили нікому не говорити про те місце, яке мені показала Еліна. Сказала зробимо це лише тоді, коли будемо повністю впевнені в інших. І це мене справді здивувало, адже вона мала й на увазі Лілу, свою рідну сестру. А мене ж завжди дивувало чому вони настільки розсварилися між собою. Проте я бачила, що вони люблять одна одну та завжди готові захищати. Це саме те, що ми готові зробити для близької людини.                                                                                                                       

- Ти мене взагалі слухаєш? - обурився Васька. - Кому я це взагалі рррозказую. Ти знову десь далеко літаєш.                                                                                                                                                               

Кіт намагався розповісти мені більше про історію відьмацтва, аби підготуватися до завтрашнього семінару. Проте я знову задумалася, абсолютно його не слухаючи. Здається ще трохи, і котяра вкусить мене. Один з мінусів мати Провідника - він часто буває мною незадоволений, адже я зовсім не так відьма, яку б він хотів бачити. Та міг би й зробити поблажку, на мене й так багато всього звалилося останнім часом.                                                                                                                                                 

- Вибач, - сказала я. - Що ти там говорив?                                                                                                    

- А це має рррізницю? Ти й так не запам'ятаєш нічого, - мені здається, чи він образився на мене? - Та й не потрррібно це. Там до тебе хтось прррийшов. Пррросто стоїть біля дверррей і не може постукати. Хвилюється, бідося.                                                                                                                                           

Я ж насупилася, адже уявлення не мала, хто це міг бути. Та є лише один спосіб перевірити. Тому я просто підійшла до дверей. А раптом Васька хотів так пожартувати аби помститися за те, що я його не слухала. Та все ж я відчинила, і кіт не збрехав. Там стояв Дрейк, збираючись постукати. Хлопець виглядав, як і завжди гарно. Він дивився на мене з легкою посмішкою, що мені навіть трохи сподобалося.                                                                                                                                                    

- Привіт, Асю, - сказав він.                                                                                                                               

- Дрейк, не очікувала тебе тут побачити, - відповіла я. - Хочеш зайти? - він подивився в середину, ніби шукаючи моїх сусідок. - Еліна й так на тренуванні, а Кіміко має якісь справи по навчанню. Тут лише я та Вася.                                                                                                                                                                    

- Дякую за запрошення, - посміхнувся Дрейк, проходячи в середину. - А у вас тут затишно. Привіт, Вася, - той лише буркнув у відповідь.                                                                                                                         

- Ти не звертай на нього уваги, він завжди такий ввічливий, - пояснила я.                                                    

Проте це не зіпсувало настрій хлопцю. Він просто присів на моє ліжко, продовжуючи все розглядати. А я досі не знала навіщо він тут. Не скажу, що мені була не приємна його компанія. Але все ж хотілося дізнатися. А він ніби прочитав моє німе питання.                                                                                            

- Я хотів познайомитися з тобою ближче, - бачачи мій погляд, хлопець швидко пояснив. - Ти тепер лідер нашого ковену, а я тебе зовсім не знаємо. Скажімо так, я до такого не звик.                                     

- Тобто ти справді хочеш просто більше про мене дізнатися саме через це? - перепитала я.                  

В це же час Васька сів поруч з Дрейком й почав його свердлити поглядом. Так, цікавий в мене кіт. Інколи я просто не розумію його дій.                                                                                                                

- Чи ти прррийшов за іншим? - фиркнув Васька. - Пам'ятай, я не спущу з тебе очей.                              

- Ти дуже милий, - в звичній манері відповів Дрейк.                                                                                      

Це і справді була досить цікава картина, від чого я мало не розсміялася. Але хлопець мав рацію. Ми зовсім не знаємо одне одного, а нам ще бути одним ковеном. Нам з Еліною не тільки доведеться навчитися співіснувати, а ще й більше дізнатися одне про одну. Але я поки собі не дуже це уявляла. Так чому б не почати з Дрейка.                                                                                                                       

- Ну добре, що тобі було б цікаво дізнатися? - посміхнулася я, присідаючи поруч...