Глава 4

Еліна підійшла до нас, показуючи таку ж саму мітку і на її руці. Чудово, значить в мій ковен входитиме ще й вона. Хоча з іншого боку вона одна з найкращих студенток бойового факультету. Наскільки я зрозуміла, то потрібні відьми з усіх трьох спеціальностей. І я стану лідером. Принаймні так мені сказала Анна, адже саме я першою проявила цю силу. Знайшли кого зробити головною. Я ж в цьому зовсім не розбираюся і не вмію керувати іншими.                                                                                           

- В Ліли така ж сама, - продовжила Еліна.                                                                                                      

- А ще в Паші, - відповіла я. - Це значить, що ви ковенні відьми, наскільки я зрозуміла.                             

- А нашим лідером будеш ти? - дівчина склала руки на грудях. - Прекрасно, тоді ми точно в надійних руках.                                                                                                                                                                  

- Еліна, - перервала її Кімі.                                                                                                                               

Але ж дівчина має рацію, я не знаю, що мені робити. Анна ж покликала нас усіх зібратися в малій залі для тренувань, аби побачити інших студентів з міткою та познайомитися. Сьогодні ми би мали дізнатися більше про те, що з нами усіма сталося.                                                                                        

Зараз в тренувальній залі були я, Кімі та Еліна. Згодом до нас приєдналася Ліла, яка виглядала дуже розгубленою. Я розуміла, що дівчині було страшно. Але ми досі не знаємо, хто решта ковенних відьом. За мить в залі з'явився Пашка, однак був він не один. З ним прийшов Пітер, Спайк, Макс, Вано та Георгі. Цікаво, значить в ковен увійшли ті, кого я і так раніше знала. Чи могло це бути співпадінням, або продумано завчасно?                                                                                                                                         

- Дивись в кого ще з'явилася мітка, - посміхнувся брат, дивлячись на Еліну. - Значить нас зараз десять людей. І твій ковен включатиме в себе дванадцять відьом.                                                                          

- Але хто інші двоє? - не зрозуміла я.                                                                                                              

- На нас чекаєте?                                                                                                                                                

Я побачила Дрейка, що мило посміхався. На його руці красувалася така ж мітка, і він навіть не намагався це приховувати. З ним ж був Артур, його одногрупник. Взагалі я мало що знала про цього хлопця. Він завжди був досить тихим, майже ні з ким не спілкуючись. І, наскільки я знаю, вони були сусідами по кімнаті. Ну ось, єдиний кого я не знаю зі свого ковену. Він мав не дуже високий зріст, темне волосся та сірі очі. А ще він мав досить підкачане тіло. Хоча я вже звикла до того, що не варто по зовнішності визначати чи підходить хтось для бойового факультету.                                                            

- Всім привіт, - сказав Артур. - І коли вже нам все пояснять?                                                                         

- Прямо зараз, - перед нами за допомогою магії з'явилася Анна. - Тому присідайте поруч, і я вам розповім.                                                                                                                                                            

Я вже знала, що це були використані просторові чари. Потрібно досить чітко уявити те місце, де хочеш з'явитися, а потім спрямувати енергію на просторовий портал, який відкривається за допомогою заклинання. Його бачить лише той, хто чаклує. Для інших це відбувається миттєво. Ефектно, проте дуже складно.                                                                                                                                                    

Ми послухалися Анну та всілися навпроти неї на лавах, які тут стояли. На якусь мить всі затихли, адже чекали на відповіді. А жінка ніби й не поспішала нам їх давати. Проте врешті вона спокійно видихнула та почала.                                                                                                                                                            

- Всі ви знаєте, що в кінці минулого навчального року Ася проявила свою магію, рятуючи Школу Відьом. І вже тоді нам стало відомо, що вона ковенна відьма. А значить зібрання ковену було лише питанням часу, - Анна дивилася на мене. - Недавно в кожного з вас з'явилася мітка. І вас дванадцять. Це означає, що ковен буде дуже сильним.                                                                                                             

- Але що тепер? - перервав її Паша.                                                                                                                 

- Тепер ви маєте освоїти свою нову магію. Вам доступні такі чари, про які інші можуть лише мріяти. Проте це все ви можете зробити лише разом, - жінка обвела нас усіх поглядом. - Чорний Чаклун продовжує наступати, і нам зараз як ніколи потрібен захист. І це чудово, що все сталося саме зараз, - Анна посміхнулася. - Кожного дня ми з вами будемо збиратися тут, аби дізнатися більше та розвинути силу. Звичайно з Асьою доведеться провести більше тренувань, адже саме ти будеш лідером ковену. А це неабияка відповідальність.                                                                                                                         

Я бачила, що частина дивилася на мене з недовірою, але дехто і справді сподівався, що я можу стати лідером. Паша вірив навіть в мене більше, ніж я сама. Але я сумнівалася в собі, адже я не готова повести за собою інших...