Глава 3

Анна нічого не розповідала про ковен, говорячи, що я все дізнаюся в Школі. Ніби там все стане зрозуміло, адже ми досі не знаємо скільки відьом буде в ковені. Однак ми досі не знали скільки людей отримали таку мітку. Я ж поки що знайшла дещо в інтернеті, проте справжнього там було мало. Усі уявлення простих людей про відьом заключалися в тому, що вони самі хотіли розповісти. Але усюди говорилося, що ковен - це об'єднання відьом, що мали таким чином особливу силу. Та це було завжди за бажанням, але, як я зрозуміла, нас обрали якісь древні сили.                                                                   

Ми мали відправлятися разом з Анною, яка цього року починає в нас викладати. Та зараз в нас стояла більш важлива задача. Тому я вже не могла дочекатися, коли отримаю відповіді на свої питання. А я ж вважала, що другий рік навчання має бути більш зрозумілим. Але після того, як я допомогла врятувати школу, марно було сподіватися.                                                                                                                         

- МурррАська, досить тобі вже себе заганяти, - промурчав Васька. - Так, теперрр в тебе буде ковен. Це ж чудово.                                                                                                                                                           

- А з чого ти взагалі взяв, що я маю стати головною? - не зрозуміла я.                                                         

- Ти пррроявила силу перрршою, - спокійно пояснив кіт. - І згодом з'явилася мітка. Така ж має бути і в інших. Тому тобі тррреба якомога скоррріше відпррравитися в Школу Відьом. Там все стане вже відомо. Тільки мене не забудь.                                                                                                                         

- Дуже смішно, - фиркнула я.                                                                                                                           

Однак від цього мені легше не стало. Зібравши свої речі, я попрямувала до вітальні, де вже на мене чекали. Мама, як і завжди, міцно обійняла мене, побажавши залишатися сильною. І цього року мені і справді це знадобиться...                                                                                                                                   

***                                                                                                                                           

До кімнати я прибула раніше за своїх сусідок. Анна сказала, що ввечері ми маємо зібратися та все обговорити. І заодно побачити інших відьом з мого ковену. Тепер, коли я була в Школі, я почала думати хто ж це міг би бути. Та й яка кількість людей. Якщо легенди говорять правду, то ковени складаються з шести, дев'яти та дванадцяти відьом. І від кількості напряму залежить рівень сили всіх представників. Поки що нас точно двоє. Але скільки буде насправді?                                                                                    

Коли я вже майже розібрала свої речі, до кімнати увійшла Кіміко. Подруга мала якийсь дуже втомлений вигляд, ніби не спала кілька днів. Навіть вдягнена була у просту кофту та джинси, що на неї зовсім не схоже.                                                                                                                                                                  

- Ася, - вона посміхнулася та обійняла мене. - Рада тебе бачити. Я дуже скучила.                                    

- А пррро мене навіть не каже, - фиркнув кіт.                                                                                                   

- Мені не вистачало твого буркотіння, - відповіла подруга Васьці.                                                              

- Що з тобою? - прямо запитала я. - Ти якась дуже втомлена.                                                                      

- Я не знаю, що зі мною відбувається, - продовжила вона. - Канікули ніби пройшли досить добре, однак не так давно щось дивне відбувалося. І тоді з'явилося це, - вона підняла рукав кофти, де красувалася така ж мітка, як і в мене.                                                                                                                                     

Не говорячи ні слова, я показала їй свою. Значить одним з представників ковену є Кіміко. Вже не погано, адже її я хоча б знаю.                                                                                                                           

- Значить я не зійшла з розуму і це не прокляття, - в дверях стояла Еліна, уважно спостерігаючи за нами. - Адже така ж мітка з'явилася і в мене...