Розділ ІІ

Містер Мартінез сидів у своєму кабінеті в родинному маєтку, передивляючись древні фоліанти. Хоча зараз й були канікули, та він так і не зміг розгадати таємницю Асі Чорнотій. Наскільки він знав, ковенні відьми вже давно зникли. Проте минулого навчального року їм вдалося знайти одразу кілька випадків. Можливо навіть вдасться отримати цілий ковен. А зараз це дуже потрібно, адже Чорний Чаклун отримав могутню силу.                                                                                                         

- Ти досі не можеш заспокоїтися? Мені здавалося, що ми вирішили хоча б трохи відпочити від всього цього.                                                                                                                                                       

До кабінету, як завжди без стуку, увійшов його син. В Школі Відьом ніхто не знав про родинні зв'язки одного зі студентів з ректором, адже вони обидва віддавали перевагу це приховувати. Дивно, що ніхто не здогадався, адже вони були дуже схожі.                                                                                         

З того часу як вони повернулися додому на канікули, не пройшло й дня, аби він не шукав нової інформації про ковен. Та містер Мартінез ні на мить не наблизився до розгадки Асі Чорнотій. Можливо Анна могла би допомогти, та вона зараз була занадто занята відновленням стосунків зі своєю родиною.                                                                                                                                                 

- Я вже дуже близько, - відповів чоловік синові. - Ще трошки, і нарешті я отримаю відповідь на всі свої питання.                                                                                                                                               

- Щось не помітно твоїх успіхів в цьому. Принаймні я їх точно не бачу, - він склав руки на грудях. - Може досить вже? В нас канікули. Ти зможеш досліджувати здібності ковенних відьом весь наступний рік.                                                                                                                                          

- Я маю бути готовим, - продовжив ректор. - Чорний Чаклун так просто не зникне, і ми маємо захистити школу. Зі здібностями Асі це буде зробити набагато легше. Але ковенів не було вже дуже давно.                                                                                                                                                 

- Чудово просто, - хлопець закотив очі. - Канікули остаточно зіпсовані.

Син вийшов з кабінету, проте він навіть цього не помітив. З одного боку його можна було зрозуміти. В Школі вони удають, що не знаємо одне одного, тому йому хотілось чогось іншого хоча б вдома. Та чоловік нічого не міг з собою поробити. Ковени завжди були рідкістю, і їх таланти просто вважали. Такі могутні дари. Їм усім потрібна магія Асі, аби захистити те, що для нас так важливо...