Пітер

- Пітер, загадай бажання перед тим, - посміхнулася мама. – Адже сьогодні твій день народження.

Сьогодні зібралися тут усі мої найближчі. Ще й цей день я проведу в рідному Лондоні. Мама сама спекла для мене цей торт, вітаючи з дев’ятнадцятиріччям. Моя п’ятнадцятирічна сестра Еліс навіть приготувала для мене подарунок. Взагалі ми не були дуже близькими, адже в нас не було спільних тем. Та після того як я заступився за неї влітку, все стало ніби краще. Взагалі я дуже любив свою сестру та маму, але не часто говорив їм про це.                                                             

Та зараз, в нашій невеличкій квартирці все просто ідеально для мене. Так, уся відьомська спільнота нас зневажала, і лише в Школі Відьом я не відчував цього. Байдуже, що мій батько був Чорним чаклуном і через це всю нашу родину мало не позбавили магії, а від мами відмовилися майже всі родичі, та ми були одне в одного. Зараз молоді відьми та відьмаки інакше ставляться до цього, але ще залишилися такі консерватори.                                                                                                             

Я не знав чого мені побажати. Я мав чудову сім’ю та вірних друзів, гроші мене ніколи не хвилювали і я всього зможу досягнути сам. Тому просто потушив свічки, так і не вигадавши бажання.                

- А тепер подарунки, - посміхнулася мама.

Вона подарувала мені родинний кинджал. Насправді коли всі дізналися, що мій батько чорний чаклун, Еліс було лише рік, а мені вже чотири. І лише мамин брат продовжував підтримувати свою сестру. Саме він подарував їй цю реліквію, аби вона одного дня передала її мені. На жаль дядька Річарда вже немає в живих, проте ми його дуже любили. А потім настала черга Еліс. Мені вже було цікаво, що ж це. І там я знайшов зачарований пензлик. Він змушував намальоване рухатися на якийсь час. Невже вона справді це зробила?                                                                                                                              

Насправді я обожнював малювати, і якийсь час навіть думав про те, аби стати художником і не йти в Школу відьом. Та все ж я любив і бойові мистецтва, тому це залишилося простим хобі. Але де вона дістала гроші на такий подарунок?                                                                                               

- Я відкладала, адже знала, що ти мріяв про нього, - відповіла Еліс. – І тепер він в тебе є.

Моя сестра володіла досить рідким даром серед відьом. Вона могла прочитати досить сильні думки. І хоча вона не вміє це контролювати, та все ж такий талант користувався повагою. І саме з нею підтримували хоч якийсь зв’язок родина мами. Навіть пропонували Еліс переїхати до них, та дівчинка відмовилася, адже довелося відмовитися від нас.                                                                   

Я ж потягнувся та обійняв її. Я ніколи не задумувався, що вона теж мене любить, адже я її старший брат. Мама не стрималась та розплакалася, а потім обійняла нас.                                                       

- В мене такі чудові діти, - посміхнулась вона. – Я вас так люблю.

Так, можливо ми не багаті та немає якихось привілеїв перед іншими чаклунами, проте маємо нашу родину. І це для мене найголовніше.